або Шмагання моря
присвячується моїй чудовій знайомій Софії, яка ще до 19 спробувала всі пункти "списку гріхів" (і не посоромилася про це розповідати), а спіткнулася на набагато простішому.
Думаю, ні для кого щонайменше з часів Ксеркса не секрет, що правителі не можуть керувати природними явищами. Так-от, люди і їх потреби – теж природне явище, при чому ще й зовсім немаленьке за масштабами, і так само погано піддається контролю. Навіть гірше – збудована дамба може назавжди змінити течію річки, а люди постійно знаходять нові й нові способи обійти незручні їм правила.
В першій частині циклу про легалізацію ми глянули, звідки насправді беруться заборони – і чому цей принцип дурня. Тепер можна подивитися на те, чому заборони – дурня взагалі. Замість того, щоб довго підводити вас до свого (правильного!) висновку, я скажу зразу і прямо: заборони не діють. Настільки сильно, що можна сказати "взагалі".
Не вірите? Сумніваєтеся? Перевіримо — якщо не впевнений, не бійся перевіряти: в гіршому випадку виявиться, що ти був правий; в кращому — зможеш навчитися чогось нового.
В фізиці це означає велику білу кімнату, складне обладнання і багато повторень одного і того ж самого експерименту, аж поки не стане ясно, що результат — не випадковість. Економістам пощастило менше — приходиться чекати того унікального моменту, коли природа чи історія зробить все за нас, а ми тільки заміряємо наслідки.
На щастя, історія вже провела за нас природний експеримент.
Алкоголь і "велика заборона"
Розумієш, що з "сухим законом" щось не так, вже коли один з перших результатів пошуку – коктейль "Сухий закон" з горілки "Самогон". Фото.
Колись у деяких країнах вже пробували заборонити вживання алкоголю — звісно, через мораль, здоров’я і з найкращих міркувань. У США в 1930-х вже велася непогана статистика, і тому цей випадок мені здається кращим від пізнього радянського (і, що теж важливо, радянській/російській статистиці довіряти взагалі не варто).
Вісімнадцята поправка до конституції США (і "Національний акт заборони", який власне визначав, що алкоголь — всі напої міцністю більше за 0,5°, починаючи з пива) діяла з 1919 по 1933 — і в часи процвітання, і в найгірший період кризи — та передбачала серйозні покарання за виробництво, транспорт і тим більше за продаж алкогольних напоїв.
Порушення каралися серйозними штрафами розміром до 1000$ (дуже велика на той час сума, порівнянна з річним доходом звичайної американської сім'ї), конфіскацією використовуваних машин і (тадам!) ув'язненням до півроку. Мало того, вона реально застосовувалася всерйоз: за перше десятиліття дії відбулося 500 тисяч арештів — в рази більше, ніж за всі інші федеральні злочини разом до її впровадження; це, до речі, стало випробуванням і для федеральних служб, і для судів, і для системи в'язниць. Якщо вірити тогочасним дослідженням, витрати на адміністрування "сухого закону" сягали 250 мільйонів доларів – США всерйоз застосовувало 18 поправку.
З іншого боку, бухати – фундаментальна потреба людини. Якщо усереднювати дані (очевидно, суб’єктивні – реальність ніколи не оцінює себе за 6-бальною шкалою) про основні аспекти залежності від різних поширених наркотиків, алкоголь впевнено обходить навіть кокаїн і опиняється на другому місці після героїну. Мало того, і в США 1919, і у сучасності вживання алкоголю не вважається аморальним, радше навпаки – тому суспільство попри будь-яку заборону не буде засуджувати порушників надто сильно.
Дивимося, як непереборний державний апарат примусу зустрічається з непереможною людською натурою і...
Успіх "сухого закону"
Наратив – стилізована історія з "правильними" акцентами – каже, що заборона впливала на споживання кількома різними шляхами:
- по-перше, серйозно псує життя постачальникам алкоголю: їм треба ризикувати, нести додаткові витрати на приховування та хабарі, шукати нові структури і схеми роботи;
- по-друге, так само і споживачам стає складніше вживати алкоголь: його просто складно знайти, ніхто не гарантує його якість і не захищає від підробок;
- по-останнє, заборона впливає і на смаки великої публіки: з одного боку це остаточне підтвердження небезпеки алкоголю ("бухло = зло"), з іншого – заборона додає романтики, яка особливо сильно діє на підлітків та ідіотів ("бухло = круто").
Втім, обсяги вживання алкоголю можна оцінити непрямо – це зроблено конкретно тут. Але навіть в такому випадку різними установами і до введення заборони продажу алкоголю, і під час неї, і після (чому це так важливо, стане ясно трохи далі) ведеться багато пов'язаної статистики: лікарні записують всіх госпіталізованих з цирозом, психіатрами ведеться облік випадків алкогольного психозу, поліція узагальнює кількість арештів п'яних на вулицях, морги і лікарі рахують кількість померлих від алкоголю. В сучасності до цього списку може додатися, наприклад, кількість і структура тематичних запитів в Гуглі ("buy alcohol" чи "download whiskey free").
Звісно, один випадок цирозу печінки (чи пошук у гуглі, чи будь-що інше) не можна трактувати як озднозначний еквівалент споживання Х літрів алкоголю – але дослідник може оцінити їх зв'язок в періоди, коли велася повноцінна статистика вживання алкоголю, і бути досить впевненим, що цей зв'язок не змінився надто вже сильно від введення 18-ї поправки.
Результати оцінки на основі опосередкованих показників трохи вражають: в перший рік основні індикатори споживання алкоголю скоротилися практично вдвічі, але за роки тотальної заборони знову виросли до норми 1919: після першого шоку, коли просто вийти і купити алкоголь стало неможливо, почали з’являтися і налагоджуватися різні альтернативні схеми. З врахуванням зміни міцності і якості алкоголю (про цю деталь трохи далі) оцінки споживання алкоголю протягом дії "сухого закону" на графіку трохи завищені – тому вживання алкоголю різко знизилося внаслідок заборони, але під час її дії повільно поверталося до норми.
...та інші, менш передбачувані наслідки
Дечого на графіку не видно – в повній відповідності до наративу, ціни алкоголю вибухово виросли (табличка у книзі тут, на ст. 102, з посиланням на Фішера): з 1916 по 1928 пиво стало дорожчим всемеро, портвейн – вшестеро, джин і віскі – десь втричі. Сумарна інфляція за весь період може відповідати за 60-70% зростання ціни, решта – наслідки саме сухого закону. І, до речі, чому така різниця між віскі і пивом?
Все просто, продаж пляшки пива – той самий ризик, що й пляшки 50-долларового віскі, а доходи в рази менші. В результаті заборона змінила структуру алкогольної індустрії: продажі алкоголю на тіньовому ринку зосередилися на міцних/дорогих/серйозних напоях, а об'єктивно менш шкідливі пиво й вино постраждали куди більше.
Співвідношення між ними змінилося з традиційного перед забороною 1:1 до 4:1 на користь міцного алкоголю. Мало того, порівняна легкість продажу сприяла виробництву напоїв з вмістом спирту, суттєво вищим за традиційне для ринку США віскі, і за новими технологіями (наприклад, 70% самогон з деревної стружки): дешевих, міцних і часто буквально отруйних.
Логічно, різних нещасних випадків стало куди більше. На графіку згори найбільше вибивається пік прямо по центру періоду тотальної заборони: пов’язаних з алкоголем смертей стало куди більше. Ніхто не переймається якістю нелегального алкоголю – це один з менш приємних наслідків тотальної заборони спиртного.
І останній, найцікавіший наслідок – близький мені як економісту. Якщо вірити дослідженню Варбартона (досить сучасне, 1932го року) – алкогольна індустрія сягала 3,5-4 мільярдів доларів США в 1930. Нагадую, до 1933 продаж алкоголю був заборонений практично повністю, тобто майже всі ці гроші – обсяг "чорного ринку". Так держава добровільно відмовилася від податків і зборів з майже 4% ВВП (а ще алкоголь зазвичай обкладається здоровенним акцизом) – і, що важливіше, опустила в тінь цілий сектор економіки, довіривши його дрібним ділкам і організованій злочинності, які й клали собі в кишеню всю різницю між невисокою собівартістю і зростаючою через заборону ціною.
Пам’ятаєте, на чому заробляв цілком реальний Аль Капоне? А що зробило доном "Хресного батька" Віто Корлеоне?
...великими людьми не народжуються, ними стають, цю істину було стверджено ще раз у випадку Віто Корлеоне. Коли запровадили сухий закон і заборонили торгівлю алкогольними напоями, Віто Корлеоне зробив остаточний крок від цілком звичайного, хіба лиш трохи жорстокого бізнесмена до великого дона кримінального світу. Це сталося не за один день і не за один рік, але на кінець дії сухого закону і перед початком великої економічної кризи Віто Корлеоне перетворився на Хрещеного батька, на дона Корлеоне.
Почалося все досить банально. На той час у компанії «Дженко пура» вже було шість машин для розвозу олії. Через Клеменцу з Віто Корлеоне зв'язалися італійці-контрабандисти, так звані «халявники», що переправляли спирт і віскі з Канади. їм потрібні були машини й люди, щоб розвозити свій товар по Нью-Йорку. Вони й підшукували людей — надійних, обережних, а як треба, то рішучих і відважних. Висловлювали готовність платити Віто Корлеоне за машини і за його людей. Плата була така фантастична, що Віто Корлеоне звів до мінімуму торгівлю олією і передав людей й машини майже повністю в розпорядження контрабандистів.
Ну... і цим все сказано?...Скасування сухого закону завдало відчутного удару по його імперії, але він устиг вжити запобіжних заходів.
Уроки на майбутнє
Тепер, у вигляді списку, короткі ремарки:
- Заборона ніколи не діє на всі 100%, завжди знайдеться "коротка дорога" для тих, хто готовий порушувати закон і платити.
- Найбільш ефективно заборона працює на початку, але з часом способів її обходу знаходиться все більше.
- Що слабша потреба в забороненому товарі (економісти кажуть "вища еластичність попиту") і що більше ресурсів витрачається на заборону, то вона ефективніша.
- Ефективна заборона завжди підвищує ціну забороненого товару – продавці несуть додаткові ризики, за які хочуть отримати додаткові доходи.
- Ефективна заборона заохочує виробництво вигідного/безпечного продукту: змінює структуру індустрії на користь тих його підвидів, які при нижчих ризиках дають більше прибутків – в даному випадку, дешевий у виробництві і компактний міцний алкоголь.
- Будь-яка заборона унеможливлює контроль якості і структури продукту (і ведення статистики), чим і користується галузь. Оскільки якість коштує грошей, вона очевидно знижується.
- Заборонена галузь приносить прибутки злочинцям, а не державі – і сприяє утворенню цілих тіньових концернів, які займаються групами схожих видів нелегальної діяльності і у вільний час заохочують корупцію. Так, Віто зміг вирости в дона на синергії логістики, легкої контрабанди і рекету з новозабороненим алкогольним бізнесом.
В третій частині – точніше, в кожній з міні-циклу статей – я планую звести всі ці уроки в один метод і по черзі пройтися по кожній можливій опції зі "списку гріхів" – до речі, якщо когось цікавить аналіз якогось іншого неочевидного "табу" (на зразок заборони бульбулізаторів, бультер’єрів і бульдозерів) – приймаю заявки.
