СіМ: Зарплату – роботам (ч.1)

Як виглядатиме суспільство майбутнього? Рай з гарантованим доходом, високим перерозподілом ресурсів і свободою творчості (підкажу, з першого разу в Швейцарії протягнути цю позицію не вийшло)? Досить природна поляризація суспільства, як в "Сталевих печерах" Азімова? Абсолютно тоталітарне розділення, як в "Цивілізації статусу" Шеклі?

І взагалі, чому суспільство майбутнього має бути несхоже на сучасне? Ну нерівність, ну роботи (а от про роботів, якщо не читали раніше, варто глянути – без цього вийде неправдоподібно) – але чому це має драматично змінити соціум вже в найближче десятиліття?

Про гарантований дохід чи тоталітарні антиутопії пишуть багато... але ми краще продовжимо сучасну ситуацію в майбутнє на кілька років – і глянемо на проблему зблизька.

Статус Кво

В першу чергу слід знати, де ми зараз. Даних, як завжди, не вистачає – нас не так вже й сильно цікавлять середні дані (в ключі згаданого в першій статті циклу факту, що дохід – частина Екстремістану), а навіть медіана – вже нетривіальна деталізація.

На щастя, в нас є США і їх чудова детальна інформація: американське бюро статистики публікує інформацію не просто про середнє, а й більш детальні, медіанні та квінтильні дані. Кожна маленька група в таблиці нижче – 20% домогосподарств, відсортованих за доходом: перша табличка відображає 20% найбідніших сімей, наступна – 20-40%, і так аж до останньої колонки, яка включає 20% найбагатших домогосподарств. Перших чотири групи досить однорідні: нормальні сім’ї в одній групі досить схожі між собою, остання – дуже рихла й нечітка, і включає одночасно просто забезпечених та мільярдерів: пара дантистів (на прізвище Грейнджер, щоб уявляти було легше) з середини найбагаштої групи відрізняється і за доходами, і за стилем життя від сім’ї Гейтсів куди більше, ніж від досить забезпеченої сім’ї клерків з групи IV.

Найважливіше, що ми бачимо в табличці нижче – структура доходів до оподаткування (сумно, структури доходів після сплати податків, які сім’я отримує "на руки", так просто не знайти) від американської податкової адміністрації.

Останній рядок – чисті активи або, англійською, net worth: вартість всієї власності сім’ї мінус всі її борги. Домогосподарства зазвичай володіють масою грошей і речей (що важливо, в моїх даних спеціально не враховується дім), але цілком можуть при цьому мати від’ємні чисті активи – якщо при цьому накопичили надто багато боргів.

	Найбідніші 20% сімей	II	III	IV	Найбагатші	Середня сім’я
Дохід до оподаткування	25 400	47 400	69 700	103 700	265 000	100 200
Зарплата і ко	53%	57%	63%	69%	60%	62%
Дохід від бізнесу	6%	3%	2%	2%	11%	7%
Дохід від капіталу	1%	1%	2%	3%	16%	10%
Інші доходи	2%	5%	9%	11%	8%	7%
Трансфери від держави	38%	34%	24%	14%	5%	14%
Дохід після оподаткування	11 594	30 812	53 741	86 473	193 352	75 194
Чисті активи* (крім дому)	1 441	6 689	16 523	48 950	179 143	50 361

Далі ми припустимо, що структура доходів до і після оподаткування збігається, що на практиці дуже велика дурниця. Доходи в США оподатковуються неоднорідно і прогресивно: ставки податків на capital gains, ріст капіталу – куди нижчі, ніж податку, який стягуються з зарплати; а оподаткування зарплати у дві тисячі доларів на місяць і двадцять робиться за дуже різними ставками. Але навіть це краще, ніж нічого – а нас цікавить якраз структура "справжнього" доходу, який вже після всіх податків отримує домогосподарство.

Які тенденції можна побачити? Основна частина доходів – зарплата, яка формує щонайменше половину грошового потоку сім’ї, і трансферти від держави (як прямі виплати, так і тематичні субсидії – медична страховка за державний рахунок, наприклад). Надходження від капіталу, ведення бізнесу чи інші некатегоризовані доходи – маленька частина загальних доходів, яка в сумі стає суттєвою лише для найбільш багатої частини населення.

Що бідніша людина, то більше вона отримує від уряду – очікувано. Доходи від капіталу і чиста власність – навпаки, ростуть разом з багатством: багаті мають більше активів і отримують від цього більше доходів. Доходи від бізнесу не формують чіткого тренду: бізнесом займаються як дуже бідні (уявімо собі візочок з хот-догами чи маленьку ферму), так і найбагатші (Уоррен Баффет записує доходи від своєї інвестиційної компанії в цей самий рядок). Якщо не зважати на найбагашту категорію (очевидно, викривлену супербагатими), важливість зарплати і пов’язаних платежів росте по мірі росту доходів.

Що ще важливо, сума активів росте набагато швидше, ніж доходи: нерівність активів значно вища, ніж нерівність доходів. Основний фактор в цьому – зарплата: мінімальна зарплата в США зараз коло 8 доларів на годину, максимальна якось сягала коло 13 тисяч. Фізично, людина не може працювати на кілька порядків більше чи краще – і тому розрив між мінімальною і максимальною зарплатою не може рости нескінченно. Втім, це не працює для доходів від капіталу чи бізнесу: людина цілком може мати і в тисячу, і в мільйон разів більше капіталу (який, між іншим, буде приносити в тисячу чи мільйон разів більше доходів). 

0001 PR (post robots)

Почнемо з головного припущення: що зміниться, якщо прийдуть роботи?

Раніше ми багато говорили про безробіття, але на цьому рівні більше значення має ширина і обсяг операцій, в яких робот замінить людину – а не частка повністю замінених професій. Якщо половину роботи людини може зробити робот, імовірно, нема сенсу платити їй більше половини зарплати – або звільнити половину персоналу повністю, а інших завантажити повністю. Ці два сценарії дуже по-різному впливають на структуру доходів – але обидва більше залежать від того, наскільки сильно роботи заміняють людську робочу силу, а не від того, яку її частку роботи замінили повністю.

Кажуть, коло 45% сучасних робіт (до речі, звіт вже річної давності) вже за сучасного рівня технологій можуть повністю робити машини. Якщо алгоритми розпізнавання тексту досягнуть рівня людини, це число виросте до 68%. Звучить страшно?
Якщо читати "маленькі букви", не так сильно: йдеться про окремі маленькі види діяльності. Професія – офіціанта, наприклад – не може бути замінена машиною в цілому, але окремі етапи роботи може виконувати машина: приймати замовлення чи носити тарілки, наприклад. Автоматичні меню і маніпулятори, алгоритми обробки природної мови і генерації тексту, навігаційні системи і дрони-транспортери не можуть замінити цілу професію – але можуть висмикувати з неї цілі складові. Тобто майже половина (або, в перспективі всього одної технології, дві третини) діяльностей можуть бути автоматизованими.

Відповідно, мій сценарій №1 – люди будуть працювати менше і отримувати пропорційно менше зарплат.

Найпростіший і найщедріший для найменш забезпечених робітників варіант – припустити, що ми просто втратимо 45% зарплат. Ясно, що для найменш оплачуваних робіт втрати будуть куди вищі – можливо, втрачені доходи дотягнуть до 80% для малооплачуваних посад. Проблема в тому, що жодної чіткої ідеї про подохідну структуру втрат в нас нема. Так, ми знаємо, що касира в макдональдсі, далекобійників чи клерків роботореволюція зачепить більше, ніж хорошого науковця чи СЕО – але водночас вона так само знищить професії досить високооплачуваних перекладачів, чиновників чи психологів, але практично не зачепить прибиральників та ремонтників. Краще дозволити таку помилку, ніж вигадувати нову структуру – тим більше, якщо хочеться, можете самі підставити будь-яку.

Натомість невиплачені в вигляді зарплат гроші ми чесно (!), повністю (!!) й рівномірно (!!!) перераховуємо на користь доходу від бізнесу й капіталу. Виходить, що капітальні доходи виростуть на 164% – причому для кожної з категорій населення однаково.

Реально, ми – ще ті оптимісти.

	Найбідніші	II	III	IV	Найбагатші	Середня
Зарплата і ко	3380	9660	18621	32817	63806	25641
Дохід від бізнесу і капіталу	2144	3255	5678	11420	137883	33762
Інші доходи	232	1541	4837	9512	15468	5264
Трансфери від держави	4406	10476	12898	12106	9668	10527
ДОХІД	10161	24931	42033	65854	226825	75194
Порівняно з "до роботів"	-12%	-19%	-22%	-24%	17%

Інші доходи і перерозподіл від уряду не міняються, як не міняється і величина і розподіл між категоріями податків – повторюсь, це абсолютно фантастичний сценарій.

Що цікаво, в цьому сценарії найбільше страждає середній клас, причому, що багатший – то більше: бідні мають підтримку держави, а дійсно багаті – капітальні доходи. Що цікаво, багатий середній клас – якраз ті ж люди, які голосували за Трампа, альт-райт і за глобальні зміни в системі. Група IV – сім’ї з 60-80 персентилю доходів: клерки в банках, вчителі, інженери – страждають найбільше. Іронічно, що та ж політика Трампа – захмарний протекціонізм, активне субсидування, бюджетний дефіцит – короткостроково підвищує рівень зарплат, але водночас заохочує переходити на роботів (так само, як дорогий бензин заохочував перехід на Теслу); на наступних виборах, цілком можливо, американський політикум буде боротися не з мексиканцями, а з роботами.

Якщо додати до горизонту планування кілька років і припустити 68% заміну працівників роботами і технологіями, втрати від неї дотягують до третини доходів (а найбагатшу категорію, навпаки, роблять на четвертину багатшою). По факту, це провалює рівень доходів сімей вниз на цілу групу: домогосподарства група IV після такого зниження доходів мають такі ж доходи, як в групі ІІІ до приходу роботів. Це трохи компенсується зниженням собівартості і, відповідно, цін – роботи обходяться куди дешевше, ніж істоти з плоті і крові; з іншого боку – іде

Очевидно, якщо з цим нічого не зробити, люди, які раптом втратили чверть чи навіть третину доходів, будуть дуже невдоволені – на рівні громадських заворушень, палених покришок та імпічменту. 

Замість закінчення: трохи про перерозподіл

або офіціанти, гладіатори і працівники "сфери послуг"

Отже, ми на повній швидкості летимо у світ, де більша частина наших занять зникає – що особливо стосується середнього класу. З більшості сучасних професій лишиться небагато: мінімальна кількість ремонтників, кухарів чи прибиральників – хаотично структуровані і не надто високооплачувані роботи. Можна чекати невеликого росту в обслуговуючих професіях: мільйонерам майбутнього будуть цікаві живі офіціанти, дворецькі, коханці чи спортсмени – використовувати для цього роботів некруто. Для решти ж...

Якщо нічого різко не зміниться, нас чекає безвихідна бідність і беззмістовні, але масові акції громадської непокори, істеричний популізм і дурна реакційна політика. Або, як альтернатива, повний перегляд моделі суспільства і відчайдушні зусилля, щоб реалізувати будь-яку з утопічних моделей "світу без роботи". Це все множиться на можливу технологічну депресію і дефляцію (!), від чого прогнози стають ще більш неприємними.

Що особливо цікаво для України – ми досі не можемо справитися навіть з попереднім рівнем проблем перерозподілу. Для вирішення вже нової, наступної групи проблем грошей в нас тим більше нема.

Які й як? Все в наступній частині.

СіМ: Роботу – роботам, ч.1

або роботи плачуть електричними сльозами 

Взагалі, на кінець вересня планувалася зовсім інша стаття, але роботи, Бранко Міланович і розмови про страх перед майбутнім дали тему й натхнення для коротшої і куди менш технічної історії. Якоюсь мірою – продовження циклу "Соціум і Майбутнє".

Отже, чи варто чекати, що залізноголові роботи з майбутнього прийдуть і заберуть наші роботи?

Технології і продуктивність 

або екскурс в Індустріальну революцію для тих, хто про неї не здогадується

Технологія не стоїть на місці і постійно розвивається – і з кожним днем допомагає досягати все більшого. 

250 років тому перші машинні прялки могли замінити до трьох четвертин жінок, зайнятих в текстильній індустрії: якщо вірити даним цієї статті, одна працівниця з "дженні" могла випускати до 4 разів більше ниток за працівницю зі звичайним олдскульним пряльним колесом (яке практично нічого не коштувало і було в Британії тогочасною нормою). 

Кажуть, ця технологія свого часу стала одним зі стовпів Промислової революції, яка виростила сучасну цивілізацію з аграрного минулого.

В кінці того ж XVIII століття запатентували перші машини для очищення бавовни (наприклад знамениту машину Вітні), які могли замінити одним до 25 працівників. Що дійсно цікаво, в цьому випадку не було ні особливого безробіття, ні знецінення робочої сили, навпаки: вивільнених рабів направили напряму на виробництво дефіцитної бавовни замість її обробки.  

Спільна риса цих двох винаходів – вони збільшують продуктивність виробництва: 

один працівник + нова машина = Х працівників на старій машині/без машини

Ось це загадкове "Х" описує максимальну кількість безробітних на одного зайнятого, яких можна очікувати від остаточного впровадження технології. Пряльна машина (не плутати з пральною машиною!) зробила непотрібними до 75% робітниць, бавовняна – до 96%. 

Ці революційні числа – явно завищені, звісно. По-перше, ми говоримо про дуже обмежені ринки: очищення бавовни чи прядіння – лише один з багатьох етапів текстильної промисловості, яка навіть в цілому не має такої вже й великої частки ВВП: щойно звільнені безробітні зовсім скоро знайдуть нову роботу в іших секторах. По-друге, треба мати на увазі, що технологічний прорив здешевлює продукцію і сприяє розширенню виробництва і більшому залученню робочої сили. В найбільш граничному випадку діє так званий ефект Джевонса: технології для економії ресурсу (тої ж робочої сили, вугілля чи нафти) сприяють його вищому споживанню. 

Згадаємо й інший винахід вже початку XIX століття – телеграфний апарат. В вікі написано, наскільки  довго до його винаходу займала пересилка кореспонденції: з Лондона до Нью-Йорка – 12 днів, до Сингапуру – 45, до Сіднею – 73 дні. Скільки працівників і коней треба було б загнати, щоб переслати лист з Лондона до Нью-Йорка миттєво? Жодного. До появи телеграфної мережі це просто не було можливо: як винахід, телеграф сам створив свій ринок. 

Лишається одне питання: чому я вирішив згадати про прялку, телеграф й Індустріальну революцію?  

Роботономіка

або жива залізна рука, яка прийде і забере (джерело)

Ще не забули про страшне число "Х", про яке ми говорили на кілька абзаців вище?

Для роботів найближчого майбутнього (і я не лише про залізноголових чуваків – псевдоінтелектуальні алгоритми, програми й автоматизовані механізми теж підходять) в лівій частині "рівняння" вже просто нема працівника. Якщо власник встановлює досить таких роботів, з компанії можна звільнити всіх працівників, раніше задіяних в процесі виробництва. 

Унікальність роботів в тому, що вперше за всю історію ми наблизилися до повністю автоматичних механізмів, які дійсно можуть повністю замінити людину. Вдосконалена прялка, навіть в найгіршому випадку, могла замінити не більше 75% працівників в дуже вузькій галузі – роботи можуть замінити 100% працівників у більшості галузей. 

Кажуть, коло 45% сучасних робіт (до речі, звіт вже річної давності) вже за сучасного рівня технологій можуть повністю робити машини. Якщо алгоритми розпізнавання тексту досягнуть рівня людини, це число виросте до 68%. Звучить страшно? 

Якщо читати "маленькі букви", не так сильно: йдеться про окремі маленькі види діяльності. Професія – офіціанта, наприклад – не може бути замінена машиною в цілому, але окремі етапи роботи може виконувати машина: приймати замовлення чи носити тарілки, наприклад. Автоматичні меню і маніпулятори, алгоритми обробки природної мови і генерації тексту, навігаційні системи і дрони-транспортери не можуть замінити цілу професію – але можуть висмикувати з неї цілі складові. Тобто майже половина (або, в перспективі всього одної технології, дві третини) діяльностей можуть бути автоматизованими.

Той же звіт каже, що всього 5% професій вже сьогодні може бути автоматизовано повністю. Вже вчора – дослідження встигло злегка застаріти. 

Куди більше професій, які під загрозою уже в найближчому майбутньому, коли якість технологій, машин й алгоритмів ще трохи покращиться. Гуглотранслейт ставить під загрозу роботу перекладачів, а Skype вже досить давно пропонує таку ж фішку для перекладу дзвінків. Автоматичні автомобілі, за яких недавно почав говорити новий неочікуваний прихильник, створюють загрозу для професії водіїв... а якщо поєднати роботизацію з уберизацією перевезень, виходить взагалі катастрофа – особисті авто можуть взагалі стати непотрібною розкішшю (тонна сферичного скепсису). Машина для створення наративів Quill зовсім скоро почне витісняти клерків, аналітиків і журналістів (і мене!), узагальнюючи  дані і описуючи тренди замість людини. Якщо вірити тому ж звіту McKinsey, і дуже високооплачувані професії теж під загрозою автоматизації – роботу CEO, наприклад, вже зараз на 20% можна автоматизувати – що куди менше, ніж потенціал автоматизації роботи ремонтника чи ландшафтного дизайнера.

Вже в найближчому майбутньому занять, які зможуть повністю виконувати автомати, стане куди більше. Якщо вірити цьому дослідженню, до 47% професій (у США, звісно) під загрозою повної автоматизації вже в найближчому майбутньому. Економічний звіт Обами каже, що роботи можуть замінити людину в 83% вакансій у низькооплачуваних професіях (до 20 доларів на годину зарплати – або 62% всіх працівників) або потенційно зробити безробітними 51% працівників у США – і це взагалі не враховуючи вплив на більш високооплачувані роботи.

Страшно? Має бути.

Три (насправді, дві) заповіді Бранко-оптимізму 

або 1) добрий неантропоморфний 2) телеграф 3) на сонячних батареях

 

Один економіст – його звати Бранко Мілановіч – мудро й правильно написав про страх перед роботизацією і міфи, які цей страх підживлюють.

Міф 1: Роботи заберуть вашу роботу назавжди.  

Економісти знають, що в короткостроковій і довгостроковій перспективі світ виглядає дуже по-різному. В короткостроковій перспективі, дійсно, роботи можуть просто витіснити людину з її професії – замінити собою офіціантів, клерків чи CEO. В довгостроковій – цих роботів треба встановлювати, ремонтувати, розробляти: роботизація створить цілі професії з обслуговування автоматів та інформаційних систем. 

Все як завжди було: звільнені й невдоволені з часом перепрофільовуються, не вічно ж їм бути безробітними? Кожен технологічний прорив супроводжувався передчасними страхами про масове вічне безробіття, але щоразу цього не траплялося. Чому це має статися цього разу? Чому особисто я боюся, що це станеться саме цього разу?

Проблема в тому, що більшу частину нових робіт, які ми може створити роботизація, вона і поглине. В індустріальну революцію машини змогли частково замінити жінку-прялку – але створили роботу для монтера, ремонтника, інженера й винахідника. Цього разу роботи вперше так само ставлять під загрозу і зайнятість у супутніх галузях.

Так, нових роботів треба буде створювати й налагоджувати – але з цим цілком справиться дрібка не замінених високотворчих спеціалістів (це якщо роботи не опанують творчість) і нові ж роботи. Тому точно не варто очікувати серйозної компенсації втрачених вакансій за рахунок підйому обслуговуючих і пов’язаних професій.

Чи міф це? Є всі шанси, що ні – і цього разу технологія збирається змінити правила гри назавжди. 

Міф 2: Потреби скінченні і вичерпні.

Пам’ятаєте телеграф? Роботизація теж створить багато цілком нових ринків і потреб.

Найпростіший пошук "future jobs" дає цілі списки абсолютно божевільних для сучасності професій. Космоархітектор, цифродетектив, термоядерний інженер, телепат, спеціаліст з Robot Relations. Менеджер-спрощувач, ностальгіст чи робопсихолог. Архітектор доповненої реальності, розробник аватарів, спеціаліст з цифрових валют і ще 52 нових професії (футурологи продумали цей список куди краще, ніж журналісти – свої). Гейткіпери, бустери, демілічі й симулякри з більш художньої (і водночас технічної, особливо зважаючи на десятирічний вік) літератури. Зрештою, майже сучасна вакансія оператора 3д принтерів.

Ми захоплюємося цими неочікуваними новими професіями – але насправді вони матимуть менші наслідки, ніж нам здається і хотілося б. Втім, історія показує, що "футуристичні" раніше професії сьогодні не є серйозною складовою ринку праці.

Якщо вірити Бюро статистики праці у США, найбільш поширені професії – дуже архаїчні: продавці, касири, офісні працівники, кухарі, медсестри, офіціанти, спеціалісти з обслуговування клієнтів, прибиральники, грузчики, секретарі й адміністратори. Це не гейм-дизайнери, архітектори чи маркетологи, яких вважають найінновативнішими професіями зараз. Навіть не комп’ютерні спеціалісти, бухгалтери чи інженери, які як масове явище з’явилися вже в XX столітті. Більша частина працівників зараз зайняті в старих, знайомих ще у 1900, не кажучи навіть про 1950ті, професіях.

Виходить, "оновлення" вакансій відбувається не так вже й швидко, але раніше його було досить, щоб компенсувати повільне витіснення робітників через технології (якщо врахувати, як "завмерли" медіанні доходи – в найближчому минулому вже не повністю). Сьогодні ж технології будуть витісняти робітників швидше, ніж будь-коли до цього – але чи створить це автоматичний сплеск в "нових" професіях? 

Не думаю. Але – на це можна хоча б надіятися.

Міф №3 у статті Мілановича стосується зовсім не роботів, а іншого виду апокаліптики. Часом кажуть, що закінчиться нафта (чи якийсь інший важливий ресурс – уран, чисте повітря, вода чи дрова) і ми всі помремо на постапокаліптичних руїнах. Чесно, страх вичерпання ресурсів зовсім протилежний до страху перед роботами, і я теж вважаю його пустим міфом. Останній сплеск ресурсної паніки закінчився разом з фрекінгом і початком розробки шельфів, а тепер питання вічного зростання ціни нафти взагалі не стоїть.  

Висновки, або обіцянки роботосоціології

Тепер ми знаємо, що роботи можуть прийти і знищити роботу більшої частини людства.

Це стосується не лише низькооплачуваних працівників з механічною роботою. Так само вже найближчим часом можуть постраждати і більш "елітні" професії. Навіть тим, хто не потрапить під хвилю скорочень, прийдеться конкурувати з мільйонами нових безробітних. Хоч це й зачепить найбільш низькооплачувані професії, але роботизація загрожує й більш престижним вакансіям.

Наступні питання, на які я планую дати відповідь вже найближчим часом: як з цим може існувати суспільство, що можуть зробити уряди і чому таки не варто боятися роботів.