Знову в 2008?

Дякуємо інформаційному агентству CbondS за ту інформацію, яку вони постійно публікують, зокрема, цей графік KievPrime O/N — кредити «овернайт» (буквально — «на ніч», з вечора до ранку) на міжбанківському ринку.
Що ми бачимо? Так, якби не шалені 2008-2009, такий рівень міжбанківських ставок просто пробив би горішню межу екрану і почав літати по кімнаті, калічачи економістів і народ.
Що означає така висока ставка? З тих чи інших причин банківському сектору явно не вистачає ліквідності (простим словом — грошиків), а НБУ не хоче її надати.
Це типовий симптом валютного таргетування в Україні (вже згаданий в публікації мого колеги), коли приходить час реагувати на негативні шоки валютного ринку: НБУ обмежує кількість гривні в економіці, аби не допустити зростання курсу доллара. Одночасно він виходить на ринок з власним доларовим запасом... Керівникам Національного банку лишається лише надіятися, що черговий шок не дуже сильно вплине на їх золотовалютні резерви — в протилежному випадку лишається девальвувати гривню.
Знайома картина, яка вкупі з не надто гарним станом США (не розберуться з боргом до кінця року — смерть через фіскальну консолідацію, наприклад), Японії (рецесія?) і Європи (яка досі не радує проривами ні в сфері фіскальної консолідації, ні в сфері відновлення зайнятості), переконує: 2008 зовсім близько. Ще, наприклад, досить переконливі чутки про проблеми української металургії.
Падіння виробництва, безробіття, девальвація, банки падають і розбиваються об холодний асфальт...

Ні. Поки.

Як мінімум поки це стосується дефляції: хай якою чудовою видається версія «стримування гривні», є трохи більш гарне пояснення. Як переконує нас стаття bin.ua, нестача гривні почалася через крах RD Банку, в якому 29-го ввели тимчасову адміністрацію і поглибилася проблемами вже ринкової ліквідності: ринкова паніка зробила банки надлишково обережними. 

Плюс, як виявилося, український міжбанківський ринок сильно страждає від інституціональних проблем: окремий банк в основному кредитує аналогічні за розміром і ризиком установи, що добряче зменшує розмір ринку: замість одного великого маємо багато маленьких і хаотичних. 

Чому це не казка для заспокоєння публіки? 

Цього разу НБУ таки продавав банкам валюту (xls), хоч, може, й трохи недостатньо:

По-друге, знову ж посилаючись на bin.ua, можна констатувати відчутне зниження ставок за останні два дні (для тих, хто не з нами — 1 та 2 листопада 2012 року).
Тому якщо різкого просідання гривні і слід очікувати, точно не до початку наступного тижня. Щодо решти кризи — залежить, але можна довіряти правоті милого дядечка Дубровського, який попереджає про кризу, але не раніше за початок 2013.
ЕВДГ рекомендує: осінню депресію поки варто відкласти до кращих часів.

Бережливість і мультиплікатори. Факти (tl;dr)

Одною з найбільш обговорюваних минулого тижня академічною макроекономічною спільнотою ідей знову стали державні витрати (можна було б замінити на посилання кожне слово в цьому реченні, але це вже занадто). Чому? Все просто: в цьому немаленькому документі серед різних цікавих речей (так, я вважаю, що хоч разок в рік треба звернути увагу на  світову економіку) на сторінці 41 трапилися революційні матеріали.
Колонка за співавторства головного економіста МВФ Олів’є Бланшара дивує визнанням недооцінки розміру мультиплікаторів в основних моделях, що використовувалися для прогнозів економічної ситуації на поточний рік. Дослідження досить переконливе: метод дає можливість ігнорувати вплив інших факторів (як, наприклад, глибина кризових явищ).

Що таке мультиплікатор?

Тут все просто: мультиплікатор показує ефективність фіскальної політики для зміни ВВП, це просто коефіцієнт в умовному рівнянні ВВП при змінній, що характеризує фіскальну політику. Відповідно, одиниця додаткових витрат чи, навпаки, податків, буде змінювати ВВП держави на розмір мультиплікатора. Можна сперечатися з такою лінійною залежністю, але це вже давно традиція, що поробиш.

Числа

Згідно з матеріалами, розмір мультиплікаторів в моделях МВФ можна оцінювати близькою до 0,5 — тоді як результати аналізу свідчать про помилку на рівні 0,4-1,2 і справжнє значення фіскального мультиплікатора на рівні від 0,9 до 1,7.
Слід зауважити, що в дослідженні йдеться про єдиний фіскальний мультиплікатор дефіциту бюджету — це деякою мірою "розмиває" результати дослідження: згідно з компіляцією досліджень мультиплікаторів, зробленою науковцями МВФ 2009 року, можна впевнено заявляти про різний розмір мультиплікаторів для різних складових бюджету: податків, доходів, витрат. Якщо вірити кейнсіанській традиції, мультиплікатор споживання буде вищий, а податків — нижчий за агреговану оцінку Бланшара.
В особи, яка відкрила попереднє посилання, складається думка про невисокий рівень фіскальних мультиплікаторів — на фоні частини цих досліджень навіть 0,5 виглядає оптимістичною оцінкою дієвості фіскальної політики.
Так і є: протягом роботи над дипломом до даних значної частини з цих досліджень прийшлося ставитися дещо більш скептично: вони надто значною мірою конфліктували як з фактичними даними, так і з моєю більш новокейнсіанською точкою зору. Подібні позиції панували як в 2009, так і в найближчому минулому (власне, темна ера макроекономіки триває), хоч і викликали заперечення і заперечення з боку деяких науковців.

Що воно означає?

Фіскальний мультиплікатор має тонкий прихований зміст (йдеться саме про мультиплікатор витрат):

• < 0, радикально класичний, австрійський підхід: від’ємний мультиплікатор стверджує, що втручання уряду дуже шкідливе для економіки і явно рекомендує скорочення державного сектору;
• (0;1), помірний класичний випадок: низький позитивний мультиплікатор постулює конкуренцію між державним та приватним сектором: нарощування державних витрат скорочує, "витісняє" приватні витрати, а фіскальне стимулювання — річ, до якої треба ставитися вкрай обережно; 
• > 1, гордий кейнсіанський підхід: державні витрати генерують додаткові приватні витрати,  для стимулювання економіки варто застосовувати фіскальний метод.

Хай теоретики не ображаються на таке змішування позитивних і нормативних тверджень, блог — річ науково-популярна.

Стара оцінка мультиплікатора на рівні 0,5 свідчить про 50% витіснення державними витратами приватних. Арифметика тут проста: державні витрати — компонент ВВП і за незмінних приватних мають збільшувати його на 100% стимулу; якщо ж цей відсоток менший, відбувається компенсуюче скорочення приватних витрат. Відповідно, вплив 

Оновлена оцінка мультиплікатора свідчить про явну перевагу рекомендацій кейнсіанського підходу: для відновлення економіки слід широко застосовувати нарощування витрат уряду.

Як це вплине на державний борг? "Кейнсіанці" (якщо Саммерса, Кругмана, ДеЛонга та багатьох інших — прізвища яких я просто не насмілюся писати кирилицею — можна так неакуратно об’єднати) заявляють, що нема сенсу переживати про це в часи рекордно низьких ставок.

Якою мірою це так? Що робити країнам (Греції чи Іспанії, наприклад), ставки в яких не такі вже й низькі? Що ще може означати вище значення мультиплікатора? Відповіді на ці питання з’являться вже в найближчій статті.

Ласкаво просимо!

Ми — автори цього блоґа — регулярно хочемо висловитися про те, що відбувається довкола. Особливо, якщо це стосується економіки. Економічні вигуки — це журнал наших коментарів із цієї теми, розбавлених статистикою і графіками.

Про що ми пишемо?
Про економічні новини в Україні й світі, про економіку, що постає перед нашими очима, про моделі й теорії. Коротше, про все, до чого можна приставити префікс «еко».

Хто ми?
Ми — просто два студенти з Могилянки зі своїми поглядами.

Коментарі
Нам хочеться бачити ваші коментарі з приводу написаного. Але флейму нам бачити не хочеться, тож за розпалення срачів ми банимо.