Валютне таргетування й люди

У попередній статті ми побачили, що валютне таргетування веде до постійних дефляційних шоків.Так само як передвиборча кампанія це період між двома виборами, валютне таргетування це період між двома дефляціями. Що це означає для економіки, політики і тощо?

По-перше, долар стає привабливою інвестицією. У 1998 році долар коштував дві гривні, у 2012 він коштує десять. Це 10% річна дохідність за 14 років — непоганий додаток до того проценту, що дають у банках за долар; в сумі це не гірше ніж дохідність гривневого депозиту за цей же час. Ризик же, з вищенаведених причин, набагато нижчий за гривневий. Тож для нормальних несхильних до ризику індивідів кращою стратегією є тримати заощадження в доларах. Що вони успішно і роблять, доларизуючи економіку, збільшуючи міжнародний торговий оборот і створюючи додатковий девальваційний тиск на гривню.

Не всі люди, однак, заощаджують у доларах, і далеко не всі мають доларовий дохід. Тому, коли відчутний дефляційний тиск на гривню, виникає атмосфера паніки. Усі стараються продати готівкову гривню, чи дістати свій гривневий депозит і поміняти його на доларовий.

Громадянам сусідньої Білорусі також не подобається валютне таргетування.

Фотка зі svaboda.org

Це відчутно псує настрій (і балансову звітність) банкам, які від такої навали можуть і впасти. А коли банк падає, з нього дістають і доларові депозити, що сильно зменшує (за законом часткових резервів) доларову ліквідність і погіршує ситуацію. Звичайно, паніки відбуваються за будь-яких видів монетарної політики, але за валютного таргетування вони стають більш-менш звичайним явищем.

Що приводить нас до третього важливого моменту: валютне таргетування суттєво загострює зовнішні економічні шоки. Припустимо, в нашій гіпотетичній країні є монетарний режим вільного курсу гіпотетичної гривні. Тоді, якщо за кордоном з якоїсь причини перестануть купувати наші товари (гіпотетично назвемо їх залізом), відбудеться падіння гривні. Це означатиме, що ми купуватимемо менше імпортних товарів, впаде міжнародна ціна на експортні товари, усім стане трохи сумніше, і на цьому вплив шоку закінчиться.

У випадку фіксованого валютного курсу все буде не так просто. Спочатку зниження попиту на експорт спричинить зниження сальдо платіжного балансу (себто ми будемо витрачати більше доларів, ніж зароблять), яке ЦБ має фінансувати зі своїх резервів, продаючи долари на валютному ринку. Якщо шок серйозний, резервів має піти багато; оскільки ЦБ не любить витрачати свої долари, він старатиметься обмежити гривневу ліквідність, щоб долари продавав не він, а люди й підприємства. Це спричинить дефляційний тиск на економіку: ставки піднімуться високо-високо, зарплати не будуть підніматись, відбуватиметься скорочення персоналу, виробництво зупиниться. І після цього всього, десь (гіпотетично) через рік після початку всіх цих мук, наблизиться останній сюрприз: центробанк зрозуміє, що він не може далі стримувати курс, і проведе девальвацію гривні. З усіма неприємними наслідками різкого й несподіваного (в плані часових рамок — усім ясно що гривня впаде, питання коли ЦБ прийме рішення) падіння курсу національної валюти.

Звичайно, сам процес девальвації в якійсь мірі відновить шкоду, завдану до того (збільшить валютні резерви, знизить ставки, дасть поштовх виробництву). Але лаги в проведенні політики, паніки й економічна нестабільність роблять нас трохи біднішими щоразу, коли девальваційний цикл повторюється.

Впасти в яму, а потім вилізти з неї гірше, ніж не падати взагалі.