Рошен-фейл

Поки автор займався іншими справами (слоупочив, іншими словами), навколо цукеркоробів із Roschen виникла величезна драма: негідники зібралися продавати в Україні цукерки з російськими обгортками. За рідну мову на обгортках вступився сам Порошенко ("У мене є правило - не втручатися у діяльність компаній, акціонером яких я є.", погана ідея на наш погляд), і зрештою рада директорів здала назад. Хух, криза минула, цукерки будуть рідною мовою. Однак супутніх втрат ми таки зазнали у вигляді демотиваторів жахливої якості.

Пояснення цього рішення рошенцівцями, однак, було цікавим. Проблема, виявляється, в тому, що доводиться економити:

За словами президента Roshen україномовні написи на етикетках замінили на російськомовні, «щоб не платити вартість етикетки».

Він пояснює, що Roshen випускає етикетки з написами тією мовою, яка є зрозумілою в усіх країнах, де продається їхня продукція. А оскільки шоколад Roshen продається тільки в Україні та Росії, то, як каже Москалевський, «ми шукаємо ту мову, яка зрозуміла і там, і там».

Така аргументація висвітлює головну проблему з Рошен: вони заощаджують на фантиках. Це дуже погана ідея, тому що саме фантики є головним джерелом потенційного зростання фірми. Нехтування обгорткою призводить до того, що рошенівці разом з АВК займають найменш прибуткову, найбільш схильну до негараздів нішу на ринку солодощів, продаючи свої продукти за найнижчими цінами, у великих обсягах. Низька маржа, що утворюється в таких умовах, породжує нестабільність (незначні коливання в попиті/цінах ресурсів можуть зробити зробити прибуткове виробництво банкрутом) і штовхає керівництво на дурнуваті кроки, типу русифікації обгорток.

Натомість хитріші виробники будують свій бізнес на розумінні того, навіщо людям цукерки. А люди їдять їх не для того, щоб збагатити свій раціон харчування вуглеводами (для цього є кока-кола), а щоб підняти собі настрій. А ніщо не піднімає настрій краще, ніж відкривати гарно зроблену, якісну, і оригінальну коробку, повну шоколаду.

Моя пропозиція до компанії Рошен: панове, найміть нормального дизайнера, зробіть по гарній обгортці на кожну країну продажу, розріжте Ромашку на чотири частини, обгорніть її в нові обгортки, і продавайте вчетверо дорожче. І вам більше ніколи не доведеться економити на дріб’язку.

Про що шепочуть ставки

...коли нема нікого, хто б їх слухав.
Макроекономіка знає багато про формування відсоткових ставок, динаміку інвестицій та заощаджень і багато інших цікавих речей.
Талеб і баєсівська статистика кажуть, що — часто — те, чого ти не знаєш, важливіше, ніж те, що тобі вже відомо. Практика роботи з економічними моделями підтримує думку: помилкові в ретроспективі і навіть відверто абсурдні (на момент складання моделі) результати зазвичай викликані не погано оціненими зв’язками і тенденціями в даних, а зовсім неврахованими.
Наприклад, звичайна макроекономіка часто не враховує доробок фінансів.

Перше: рівень ставок

Співвідношення відсотків в Україні і світі — перша цікава деталь.
Модель Манделла-Флемінга для фіксованого курсу (і, логічно, малої країни) залежить від припущення про зрівняння світових і внутрішніх ставок. Підкажу: такого не ставалося і не стається.
Ситуація особливо цікава останнім часом: в той час, коли як номінальні, так і реальні ставки в світі стагнують (себто застрягли десь коло ZLB і булькають), номінальні ставки в Україні останні місяці сягали 25% при невеликій очікуваній інфляції. Де тут урівняння?
Як на мене, основною причиною цієї особливості є екзогенні, історичні та інституційні умови. Простою мовою — такі вже кейнсіанські моделі, IS-LM-BP зокрема: надлишково абстрактні, але за наявності прямих рук і напильника досягають потрібного рівня адекватності.

Друге: співвідношення між ставками

Відволічемося на мить від світових ставок і глянемо лише на внутрішній ринок: тут теж є  добряча неспівмірність.

Зараз, коли я це пишу, ставки гривневих депозитів Приватбанку становлять 20%, доларових — 10% (маю надію, коли ви перейдете сюди, різниця буде нижчою). Розрив між доларовими і гривневими ставками депозитів за останні місяці сягав 15-16% (нагадую, нових валютних кредитів фізичним особам не надають).

Знову ж таки, макроекономіка працює зазвичай з одним-єдиним рівнем ставок — і не схильна пояснювати причину різниці.

Матрьошка як метафора. №1

Почнемо з зарубіжних ставок. Річні облігації уряду США — чудова точка для старту: річні T-Bills — державні облігації "великої" країни з ефективним ринком ("велика" — така, яка має значний вплив на світ), найвищим рейтингом, номіновані в доларах, практично захищені від дефолту і повністю відірвані від українських реалій. Згідно з казначейством США, базова ставка за річними облігаціями — 0,15%. Це наша найменша лялька.

Тепер перейдемо до України. Можна довго бавитися з суверенним рейтингом (він віднедавна B3, але досі можна знайти аналогічні за ризиком облігації), але є й простіші методи. Поточний CDS-спред за євробондами України (себто валютними облігаціями уряду) — 6,23%. Цим ми додаємо той ризик, який національні облігації містять лише тому, що вони національні і в сумі отримуємо рівноважну ставку десь під 6,5%. Це друга матрьошка: стільки мали б коштувати річні доларові облігації українського уряду.

Довідка: спред CDS, фактично, є тою ціною, яку платять на ринку за гарантії в разі дефолту базового активу, в даному випадку українських євробондів. Очевидно, він залежить від різниці між очікуваним шансом невиконання базової облігації і самого свопу. Оскільки шанс останнього досить низький і ніхто аж так зазвичай не заморочується, CDS-спред можна вважати винагородою за ризик в складі базової облігації.

Третя важлива матрьошка, методи оцінки розміру якої мені так просто й не спадають на думку — звичайні, нормальні вклади в банку. Якщо врахувати платоспроможність кожного конкретного банку досить легко з допомогою CDS-спредів, рейтингів і підбору аналогічних емітентів, то інші дрібні деталі, які створюють різницю між облігацією і депозитом, врахувати не так просто. Перший-ліпший банк в США пропонує річні ставки на 0,15% вищі за безризиковий T-Bill, але це мало говорить про Україну.

Насправді, це не дуже й потрібно: і так ясно, що національні ставки не можуть зрівнюватися з закордонними: як мінімум включаються ризики. Реально — ще й різноманітні інституційні складнощі.

Очікування апокаліпсису. №2

Четверта матрьошка — гривневі банківські вклади.

Чому ж існує різниця в ставках між гривневим та доларовим депозитами?

Тут слід звернути увагу на основну різницю між ними — валюту. І ризики, з нею пов’язані.

Згідно з даними на офіційній сторінці Національного банку з посиланням на Reuters, середня ставка гривневих депозитів — 19,38%, доларових — 7,91%.

Припустимо дві визначальні ідеї: по-перше, фізичні особи раціональні хоча б межах своїх очікувань; по-друге, ці ставки формуються вільно.

Якщо так, в середньому для населення доларові і гривневі депозити є близькими до еквівалентних — інакше населення вилучало б депозити в одній валюті і вкладало б в іншій аж поки не досягло б умовної рівноваги. Звісно, не варто називати наявну рівновагу однозначною: не можна гарантувати, що ситуація не зміниться кардинально в будь-який найближчий час... навіть перевірити, чи вона не міняється на даний момент вже досить складно. Плюс, додається фактор курсового спреду: якщо такі операції не покривають витрат на їх здійснення, вони здійснюватися не будуть. Не маючи резону очікувати тут змін, можна вважати, що нинішні ставки є рівноважними з точністю до 0,5%.

Тепер скористаємося припущенням про раціональність. Задля зручності повіримо, що наші раціональні індивіди живуть в гривневому світі і радіють саме гривневому багатству (протилежне припущення, про доларовий світ, міняє в ході роздумів множення на ділення і навпаки, але не впливає на результат).

Маючи гроші і можливість вільно обмінювати долари та гривні, наші розумні індивіди можуть або вкласти 1 долар або 8,07 гривень. Через рік ці депозити принесуть 1,08 бакса або 9,63 гривні.

Оскільки сценарії еквівалентні, такі очікувані суми (якщо їх привести в одну валюту) мають бути однаковими. Відповідно, очікувана вартість одного долара через рік — 8,93 гривні.

Все просто, звичайна арифметика і кілька припущень.

P.S. Абсолютно очевидно, що будь-який представник чи прихильник Національного банку, якого невідомим вітром сюди занесло, зауважить вплив цієї важливої інституції на співвідношення ставок. Так, не можу не погодитися: девальваційні очікування на рівні майже 11% мають безпосередній зв’язок з НБУ. Про це колись далі

Валюта і... Девальвації, ч.2

Має бути очевидним, що це другий блок, продовження попередньої статті про ефекти девальвації.

Закордонні (або просто валютні) інвестиції

Уявіть, що в вас є певна сума грошей. Серйозна така, явно понад обсяг безпосередніх потреб даного моменту — і, відповідно, ви шукаєте, куди б її приткнути. Все це робить вас потенційним інвестором. Якщо грошики — валюта, і знаходяться вони не в Україні, ви вже навіть цілий потенційний закордонний інвестор.
Тепер серйозно. Якщо не говорити про ризики і складнощі такої діяльності, як саме закордонний інвестор може вкласти гроші в економіку України? Купити цінних паперів (це зветься "фінансові інвестиції"): трохи чийогось боргу чи акцій, або ввезти гроші і зайнятися бізнесом в Україні ("прямі інвестиції"). Що спільного в цих можливостей?
Будь-які інвестиції в Україні об'єднуються спільними ризиками і, що зараз важливіше, одною валютою. Якщо не зауважити доларові кредити з-за кордону (стратегія лише для фінансових установ), доларові облігації уряду і частки імпортних компаній, решта інвестицій — і цінні папери, і підприємства безпосередньо — виплачують певну, більш-менш стабільну суму в гривні.
За термінологією попередньої статті, все це — гривневі активи. Пасиви закордонних інвесторів вони — від’ємні валютні активи. Що ми вже говорили про подібну комбінацію в переддень девальвації?
Так, вкладати в активи, грошові потоки яких можуть знецінитися в будь-який момент, дуже-дуже-дуже погана ідея. В цьому випадку хоч на дрібку розумний інвестор буде вимагати значних виплат (вживаний в академічних колах термін — risk premium, "премія за ризик"). Умовний буквар фінансів, умовна сторінка 21, тема — ризик і дохідність.
Є риса, яка пов’язує теми девальвації й запланованого на найближче майбутнє циклу щодо філософських і фінансових ідей Н. Н. Талеба. Інвестиції в країну з валютним таргетуванням  типово "fragile" (крихка, нестійка, ненадійна, чутлива до ризику) діяльність: вони приносять незначний дохід щодня, але можуть в будь-який, непередбачуваний момент зазнати значних збитків — типова негативна асиметрія, про яку багато написано в його найновішій книзі. 
Що можна сказати про успішну девальвацію? Це надовго. Гарна, серйозного розміру девальвація (не "чуть-чуть") гарантує відсутність девальвації протягом найближчих місяців чи навіть років — і зниження девальваційних очікувань. В цьому проблема сучасного українського валютного таргетування: девальвація явище рідкісне, але масштабне. Про це на нашому блозі є навіть ціла стаття.
Що ми ще не говорили (але можемо легко здогадатися) про валютні й гривневі активи в періоди стабільного курсу? Не відбувається перерозподілу вартості, а еквівалентні грошові потоки лишаються еквівалентними.
Отже, якщо девальвація більш-менш збалансує платіжний баланс, ризики майбутньої девальвації скоротяться разом з премією — і вимоги інвесторів до дохідності інвестиційних проектів в Україні знизяться, причому суттєво.
Люди дуже-дуже бояться поганого Чорного Лебедя, якщо усвідомлюють його наявність.
Наскільки легше знайти проект з очікуваною прибутковістю 10%, ніж такий самий за бізнес-ризиками, але з дохідністю на рівні 30%? Не знаю, але готовий сперечатися, що втричі — це ще занижена оцінка.
До чого ця довга філософська балаканина? Девальвація підвищує обсяг іноземних інвестицій. Іноземні інвестиції — це добре і для економіки, і для платіжного балансу. Плюс, додаткова пропозиція вплине на ринок заощаджень і зменшить аномально високі гривневі та доларові ставки. Це теж корисно.
Передбачаю, що одна з наступних статей називатиметься "про що говорять відсотки".

Ціни

Слід чекати інфляції, але не надто високої. Імпорт становить більше третини внутрішнього ринку, подорожчання його на Х відсотків призведе щонайбільше інфляції на рівні в 40% від Х. Небезпека і важлива деталь в тому, що ця інфляція буде сконцентрована в досить вузькому часовому періоді після офіційної девальвації.

Є ще більш опосередковані ефекти. Короткостроково, девальвація скорочує сукупний дохід (реальний, звісно): люди здатні купити трохи менше товарів, ніж раніше, тому стають  біднішими в контексті рівня життя. Такий ефект — вплив вигнутого графіка сукупного попиту — підказує, що лінійне передбачення впливу девальвації на рівень цін завищує оцінку інфляції.
З іншого боку, девальвація дозволяє НБУ здійснювати більш помірну монетарну політику — додаткова емісія не викликатиме такого тиску на курс. Це призведе до підвищення внутрішнього попиту і, відповідно, підвищує інфляцію.
Точні числа в таких випадках залежать від десятка змінних і аналогічної кількості сценаріїв — і я знову не рекомендував би довіряти особі, яка говорить про чітке майбутнє.

Підсумок

Як вже було сказано, в найближчі місяці після девальвації погіршиться реальний добробут населення. На якийсь час прийдеться затягти паски і забути про дорогі іграшки: імпорт після девальвації падає в першу чергу через нездатність їх собі дозволити.
Девальвація спричинить в цілому нейтральний щодо цієї економіки перерозподіл багатства: стануть багатшими власники доларів, постраждає держава і банки. Можна передбачити кілька банкрутств.
Позитивний вплив на економіку дещо відставатиме: корисні, хороші речі рідко відбуваються миттєво (навіть не претендую на правильність цього аргументу). Скорочення ставок, збільшення закордонних інвестицій, більш помірна монетарна політика і нарощення експорту — такі речі мають явний позитивний вплив на внутрішній попит, доходи громадян, платіжний і торговий баланси.
В сумі маємо великі проблеми відразу і довгостроковий позитивний ефект. Аж поки не стане потрібна наступна девальвація.
Цікаво, що через такий розрив, до речі, імовірна ситуація з не надто значною ревальвацією в перші  місяці після знецінення гривні. Вільне падіння курсу закінчиться за умови нульового платіжного балансу, який досягатиметься переважно різким скороченням імпорту. Експорт зростатиме з деяким запізненням, і ще з більшим запізненням зростуть закордонні інвестиції — вони люблять стабільність. Такий позитивний вплив на торговий і платіжний баланс сприятиме укріпленню гривні, хоч і не надто значному.
P.S. Наступні теми — спекуляція та зв'язок ставок і курсу. 
А ще прийдеться поговорити про оце божевілля (дісталося мені з виправданою приміткою "наркотреш")

Валюта і... Девальвація, ч.1

Минулі публікації були присвячені зусиллям, яких докладає НБУ для утримання курсу гривні на її поточному рівні. В цій я вирішив розглянути наслідки девальвації — і ті причини, з яких Національний Банк схильний відмовлятися від такого кроку.
Картини зазвичай починають з центрального елементу, лише потім додаючи фон — ми, натомість, підемо "неправильним шляхом". Так-от, фон.
По-перше, девальвація гривні зачепить економіку повністю чи майже повністю через специфіку національної економічної системи: для значної частини економіки гривня є лише засобом розрахунку, а долар лишається мірою ціни та доходу.
Взагалі, спроба ігнорувати зовнішні фактори в умовах України (половина ВВП — експорт. імпорту ще більше) фатально позначиться на будь-якій моделі економіки.
По-друге, якщо розрізняти реальну і номінальну девальвацію, девальвацію гривні можна класифікувати як їх поєднання (пропорції явно незрозумілі). Можна чекати деякого підвищення цін разом з підвищенням конкурентоспроможності національного виробника.

Тепер припустимо, що НБУ оголосив про зміну офіційного курсу — і в результаті міжбанківська ціна гривні, яка на відміну від офіційної відображає більш-менш справжню вартість національної грошової одиниці зменшилася на Х% (те ж саме, що "долар на міжбанку зріс на Х%").

Зовнішній сектор

По-перше, девальвація пропорційно підвищує гривневу ціну на вироблені за кордоном товари.
Задля спрощення можна вважати Україну малою країною — тоді можна з оманливою легкістю ігнорувати зміни валютної ціни на імпортовані товари — і очікувати близько Х% підвищення цін на всі імпортовані товари. До того ж, українські компанії часто використовують в виробництві імпортовані складові чи устаткування (точніше, оборотні чи необоротні активи) — затрати на купівлю чи амортизацію яких входять до собівартості. Ці товари, хоч і національного виробництва, подорожчають теж — залежно від частки імпорту в їх вартості.
По-друге, девальвація пропорційно збільшить гривневі доходи експорту. Адекватна звітність експортних компаній мала б показати зростання виручки в гривні на Х%.
Звісно, росте не лише дохід: частина витрат таких компаній — валютна (наприклад, обладнання, сировина чи газ), тому затрати виробництва теж підвищиться. Якщо припустити повністю валютні затрати, доходи компанії зростуть лише в гривні, але не в валюті.
Але навіть за найбільш песимістичної оцінки затрати на нерухомість, електроенергію та персонал лишаються гривневими, тому валютна собівартість скоротиться. Саме це й мають на увазі економісти, коли дискутують про реальні ефекти девальвації: оскільки значна частина затрат експортерів номіновані в національній валюті, її девальвація підвищує  конкурентоздатність експорту на світових ринках.
Можна підсумувати, дещо спрощено, що девальвація сприяє перерозподілу багатства від імпортерів до експортерів.

Грошово-кредитний сектор

Тут все просто: відбувається безпосередній перерозподіл багатства від власників гривневих активів до власників валютних.
Гривневі активи — сама гривня чи будь-яке майно, що приносить гривневі доходи (в найпростішому випадку, депозит чи заробітна плата). Гривневі зобов’язання чи витрати можна вважати активами зі знаком "мінус".
Валютні активи — долар, євро чи майно, що приносить (потенційно приносить) валютні доходи (доларовий депозит, акції AAPL, квартира в Сингапурі чи вілла в Іспанії). Очевидно, борги та витрати в валюті теж можна вважати активами навпаки.
Ситуація може бути і досить неясна. Наприклад, нерухомість і автомобілі традиційно оцінюють в валюті — але їх ціна сильно залежить від внутрішнього попиту і значною мірою коливається в результаті девальвації, як виміряна в валюті, так і в гривнях. Подібне можна сказати про витрати на продукти харчування, одяг чи споживчий кошик взагалі: такі "агреговані" витрати містять як переважно гривневі, так і переважно валютні — тому можна вважати їх змішаними, номінованими частково в обох валютах.
Як вже було сказано, девальвація збільшує гривневу вартість валютних активів і скорочує валютну вартість гривневих — на вже відомих нам Х%.
Найкраще в даній ситуації — від’ємні гривневі активи і додатні валютні. Це стан валютного спекулянта або просто забезпеченого українця: доларові заощадження і гривневі витрати. Власник таких активів виграє від девальвації і виграє дуже багато.
Найгірше з можливого, натомість — валютні зобов’язання чи витрати в поєднанні з гривневими доходами. В такій ситуації:

• найбідніші українці: гривнева заробітна плата + змішані витрати на споживання (а також валютні кредити на нерухомість чи авто в жахливих 2008-2009);
• українські банки: переважно гривневі доходи від кредитування та інших банківських операцій + валютні зобов’язання за депозитами населення і перед закордонними позичальниками;
• уряд: гривневі доходи від податків та власності, незначні гривневі зобов’язання (частина ОВДП) і значні доларові (перед МВФ, іншими міжнародними організаціями і населенням).

В цій гігантській статті вже було сказано про те, наскільки зараз може бути ризиковано девальвувати: навантаження на державу і банки може виявитися надто високим. Бачили, як банкрутує хмара метеликів в ацетиленовому полум’ї?

З іншого боку, девальвація скоротить — парадоксально? аж ніяк — девальваційний тиск. Національний банк зможе нарощувати грошову базу без страху викликати обвал гривні — і утримати від колапсу як банківську систему, так, можливо, й державний сектор. Також (про це детальніше в наступному шматочку), гарно спланована девальвація викликає приплив іноземних, валютних інвестицій — це теж може допомогти.

Далі — про закордонні інвестиції, реальний сектор та інше. Залишайтесь з нами.

P.S. Новий графік, якийсь час публікації будуть короткими (мої імпровізовані рецензенти зауважували, що tldr) і в неочікуваний час.

Валюта і репресії: нас лякають, а нам... страшно

Це явне продовження статті про нові ініціативи НБУ. Якщо ви її не читали, рекомендую переглянути хоча б вступ, секцію "збір з продажу валюти" і підсумок.
Поки повільно думаю про статті щодо девальвації і спекулянтів, варто додати роздум щодо ще деяких даних з приводу 15% збору з продажу валюти.
Заява Юрія Горшкова (з передбачуваним змістом і дещицею цікавих фактів), голови згаданого кілька разів в попередній публікації комітету.

Юрій Горшков (здається, теж не любить спекулянтів) 

Фото for-ua.com

Хотілося б скупо продивитися основні моменти.

Банкир подчеркнул, что вышеуказанный законопроект направлен на уменьшение наличного теневого оборота валюты в стране.

Імовірно, помилка або невдала спроба спрощення.
Готівковий тіньовий обіг валюти не оподатковується новим збором, легальний обіг — оподатковується. Очевидно, який саме обіг заохочується саме цим законом.
З іншого боку, більш жорсткий контроль, який вже починає здійснювати НБУ, вкупі з більш жорсткими покараннями — можлива кримінальна відповідальність за несплату податків в великих обсягах — дійсно можуть зменшити тіньовий обіг. Але це вже інші заходи і акти.
В підсумку, прийнятий закон збільшить попит на тіньові операції і разом з додатковими заходами Національного банку та Податкової адміністрації збільшить ризики їх проведення і можливі втрати: можна чекати неоднозначного впливу на їх обсяги і гарантоване збільшення вартості подібних послуг.
Як не парадоксально на перший погляд, букет заходів НБУ найімовірніше закінчиться покращенням... добробуту власників тіньового валютного бізнесу.

"Существенных изменений этот законопроект не претерпит", - сказал он.

Все сказане в попередній публікації про простоту цілком легального уникнення оподаткування (див. короткий список в частині "збір з продажу валюти") лишається правдою. Хіба можна налякати таким законом?

Кроме того, по данным Горшкова, в последние дни увеличилась сдача населением наличной инвалюты на 50%, однако он не уточнил более детальных цифр.

Виходить, можна. В цьому випадку я б радив регуляторам не квапитися приймати цей законопроект, але багато про нього говорити: хай ті, кого він може налякати, швидше скидують валюту. В свою чергу, впровадження збору сприятиме рішенню утримувати готівкову валюту, аби не платити такий податок.
Можна зробити висновок, що це один з законів, які вигідно завжди відкладати до наступного місяця.

Валюта і репресії

З цікавих новин останнього часу, надто і надто багато стосується курсу української гривні. Не скажу, що це апріорі погано, але контекст мені не надто симпатичний. Що ми чули?

• Введено продаж 50% виручки від експорту. Обов’язковий продаж стосується і валютних переказів великого розміру.
• В ВР було зареєстровано проект закону про 15% збір з продажу готівкової валюти, але зрештою його розгляд відклали до 4 грудня. 
• З’явилася правдоподібна чутка про введення можливості запровадження в випадку погіршення платіжного балансу 10% збору з будь-якого товару чи товарів строком до 12 місяців, потім була заперечена.
• Дрібниці: створення в НБУ Комітету з запобігання проведенню недобросовісних валютних операцій та цілком адекватна заява його голови щодо кримінальної відповідальності за  нелегальний продаж валюти (це ж ухилення від сплати податків!).

Страшно? Мені теж. Трішки.

Продаж виручки

Перший захід не має структурного характеру: експортери і так рано чи пізно продають переважну частку виручки. 

Реальний його ефект можливий лише в ситуаціях, коли існують сильні девальваційні очікування — експортери схильні утримувати валюту в надії дочекатися більш сприятливого для продажу часу. Втім, цей захід короткостроковий: обов’язок експортерів продавати виручку відразу, а не в найбільш вигідний момент, не збільшить середній притік валюти до країни (імовірно, навіть трохи зменшить: такий захід знеохочує експортерів). 

В поточній ситуації акт полегшить становище валютного ринку, але лише точково: додатковою пропозицією валюти супроводжується лише перехід на новий графік її реалізації.

Якщо вам це здається неочевидним, уявіть подібний приклад: раптом строк сплати комунальних платежів перенесли з 20-х чисел місяця на 5-те. Місячний тариф не зміниться, строк між платежами так само лишатиметься місяцем. Чи це допоможе комунальним службам? Лише в випадку, якщо гроші їм потрібні терміново.

Довгостроковий ефект цього закону в тому, що він зменшує коливання пропозиції валюти на ринку (це ніби добре) і одночасно збільшує коливання ціни (це явно погано). До того ж, це адміністративний захід: будуть уникання і додаткові витрати на його додержання.

Щодо переказів — ситуація аналогічна.

Збір з продажу готівки (коли і якщо його затвердять)

Часова структура цього заходу — абсолютно протилежна: без значного ефекту в момент затвердження, він може абсолютно змінити формат всього валютного ринку.

Уявімо, його дія почалася вже вчора. Як це подіє на ринок?

В основному, на ринку панують девальваційні очікування; відповідно, валюту зараз продають (і лише мінімальні кількості) лише ті, хто не має іншого виходу. Я готовий битися об заклад, що на таке рішення практично не вплине навіть 25% податок: кажучи мовою економістів, еластичність пропозиції дуже низька.

Решта — ті, хто поки може собі дозволити тримати готівковий долар і планує платити податок — будуть чекати подорожчання долара мінімум до 9,20-9-40 гривень, аби не втратити доходи. Ті, хто вміє читати і рахувати хоча б до десяти, скористається одним з законних способів не сплачувати збір:

• покладе гроші на депозит і почекає місяць чи кілька;
• здійснить переказ валюти собі ж (прийдеться платити комісійні);
• купить і продасть державні цінні папери;
• обмінюватиме, "конвертуватиме" безготівкову валюту.

Слід зауважити, що всі такі операції можуть закінчитися тісною розмовою щодо податків: всі вони проводяться легально і тому вразливі до навіть найменшої уваги податкової адміністрації. Менш законними і більш прихованим є розрахунки безпосередньо в валюті, без обміну на гривню, чи використання нелегальних конвертаційних центрів — ці методи вічні.

Підсумовуючи, цей акт цілком може повністю розправитися з оподатковуваним продажем готівки довгостроково, але матиме практично непомітний ефект на самому початку.

Повторюсь: цей акт зменшить продаж валюти. Відповідно, чекати після його затвердження збільшення пропозиції валюти і "покращення" на валютному ринку аж ніяк не варто. Імовірно, основною ціллю акту в контексті валютного регулювання є заохотити продаж валюти ще до його введення в дію: ті, хто не вміють читати або рахувати на пальцях, повинні перелякатися і скинути валютні заощадження вже зараз.

Не думаю, що таких багато.

З маленьких бонусів — такий збір додасть грошиків в Пенсійний Фонд. Зважаючи на те, наскільки легко його можна уникнути, нарахованих методом лінійної апроксимації спеціалістами bin.ua 7% від пенсійних виплат чекати не слід — але додаткові доходи ПФ будуть. З великих проблем — відчутний розвиток тіньового ринку, збільшення вартості переказів та інших способів легально уникнути оподаткування, можливе використання збору для податкових репресій.

Екстрений збір з імпорту

Це дивний податок, просто дивний.

Якби в мене хтось запитав раніше, як змінити номінальний курс валюти, не міняючи в ньому жодної цифри, я б надовго задумався. Тепер це очевидно: можна ввести збір з імпорту (10%) і субсидувати експорт (теж на 10%). 

Ефект — такий самий. А офіційний курс не змінився!
Тепер серйозно і по суті. Уявімо, що це серйозний намір, уряд зможе переконати чи проігнорувати СОТ, затвердить і в випадку подальшого погіршення платіжного балансу введе податок на переважну більшість товарів. Що станеться?
По-перше, можна чекати відповідного розміру збільшення цін відразу з легким подальшим скороченням: спочатку просто замінять цінники, потім ринки відреагують на скорочення попиту.
По-друге, це призведе до зменшення реального добробуту населення (саме тому зменшиться попит) — і навіть більше, ніж сама девальвація: по-перше, такий збір не збільшує експорт, по-друге, він подіє на всіх незалежно від структури їх доходів: навіть особа з повністю валютними доходами платитиме збір в повній мірі, купуючи імпортні товари.
Як я вже почав говорити, є речі, на які такий збір — на відміну від звичайної девальвації — не вплине: на експорт (здається, ніхто не субсидуватиме експортерів), валютні потоки і зобов’язання. Відповідно, розрахунки з доларовими кредиторами уряду і Росією будуть коштувати стільки ж, скільки зараз (а якщо девальвувати — більше).
Можливо, саме така логіка і сприяла популярності цьої чутки: девальвація стає ризикованою для України. Уряд протягом останніх років захопився валютними зобов’язаннями, не маючи відповідних валютних доходів. Банківська система, в свою чергу, теж охоче залучала валюту, але цього разу, на відміну від 2007-2008, не накопичувала в власному портфелі відповідних їй активів: валютне кредитування в минулу кризу сильно вдарило по населенню і тепер не здійснюється на підставі закону.
Відповідно, в випадку девальвації може найбільше постраждати не населення, а уряд і банківський сектор. Поки девальвація не відбувається, втім, їх вразливість з часом буде лише рости. Класична death spiral — про них в одній з наступних публікацій.

Дрібниці й деталі

В НБУ створили комітет? От і добре, давно пора.

Що більше обмежують і оподатковують якусь сферу, то більшого розвитку зазнають її альтернативи. Оскільки операції з валютою прямих альтернатив не мають, всі ці додаткові грошові потоки наповнюватимуть сірий і чорний валютні ринки. 

Звісно, надаючи такий стимул розвитку тіньового бізнесу, слід з ним боротися значно інтенсивніше хоча б для того, аби зберегти статус-кво.

Кримінальна відповідальність — річ теж правильна і обґрунтована. Якщо таки введуть норму про 15% збір з продажу валюти, то його несплата є саме ухилянням від оподаткування — а за такі порушення в Україні світить не лише адміністративна, а й кримінальна відповідальність.

Що в сумі?

В підсумку, ці закони не зможуть виправити ситуацію на валютному ринку: продаж виручки і переказів викликає короткостроковий, мало не одноразовий притік коштів; позитивний ефект збору з продажу валюти полягає в панічному продажі валюти перед початком його дії. 

Якщо ситуація стане достатньо критичною, аби було затверджено, а потім і введено в дію екстрений збір з імпорту, українці відчують всі незручності девальвації без її вигод — до того ж не зможуть насолоджуватися видовищем краху значної частини банківського сектору і уряду.

Ідеї виглядають відчайдушними і тому не надто логічними. Лише майбутнє може щось додати.

P.S. Бівалютний кошик для гривні — відчай чи послідовна політика?

P.P.S. Ми останнім часом багато говоримо про США-2011, Францію і Кіпр. А ще обов’язково буде стаття про "спіралі".
P.P.P.S. Арбузов на фото явно незадоволений спекулянтами.

Паралельні реальності?

Так каже Економічна Правда.
"Згідно з результатами останнього опитування індекс ділових очікувань підприємств у ІІІ кварталі 2012 року становив 115,1%, що є свідченням очікування пожвавлення економічної активності в наступні 12 місяців", – зазначив [Олександр] Петрик.

Мені здається, ми з опитаними керівниками підприємств живемо в різних світах, зокрема...

Єврокомісія: 2012 рік Європа закінчить з падінням в 0,3%, прогноз на 2013 — ріст на 0,4% (в зоні євро — лише 0,1%). Слід зауважити, що, хоч специфікації моделей і не наведені, досить малоімовірно, що було в повному обсягу здійснено корекцію в сфері ефективності фіскальної політики: по-перше, це досить нова для широкого загалу і дещо неоднозначна ідея; по-друге, це Єврокомісія — більшого прихильника «стимулюючої консолідації» годі шукати. Тобто, можна чекати подальшого зниження прогнозів. Ще, наприклад, продовжує рости безробіття в Іспанії.

Фото — Angel Navarrete/Bloomberg

Громадяни США в свою чергу обрали Обаму на другий строк. (Не хочеться нікого звинувачувати, але слід тихенько зауважити, що значна частина статті — застаріла або явно помилкова: Обама явно був фаворитом соціологів, крім явно про-республіканських, а також переміг за сумарною кількістю голосів — CNN). З поганого — інші надії демократів не виправдалися: нижня палата Конгресу лишається за республіканцями. Можливе (і навіть імовірне) повторення «partisan gridlock» (св. Кругман про подібні погрози), за якого республіканці просто псуватимуть всі чи майже всі ініціативи обраного вдруге президента. США зараз — джерело суттєвих ризиків.

Як вже було сказано раніше, Японія констатує рецесію.
Навіть наш, судячи з результатів виборів, віднині і ще на кілька років рідний Азаров говорить про «повернення подоланої руїни»: металургія почувається паскудно (я вже на цю статтю посилався), наш ВВП падає квартал до кварталу...

Згідно з результатами останнього опитування підприємства існують в паралельній реальності і заглядають до нас лише аби відповісти на опитування.

Знову в 2008?

Дякуємо інформаційному агентству CbondS за ту інформацію, яку вони постійно публікують, зокрема, цей графік KievPrime O/N — кредити «овернайт» (буквально — «на ніч», з вечора до ранку) на міжбанківському ринку.
Що ми бачимо? Так, якби не шалені 2008-2009, такий рівень міжбанківських ставок просто пробив би горішню межу екрану і почав літати по кімнаті, калічачи економістів і народ.
Що означає така висока ставка? З тих чи інших причин банківському сектору явно не вистачає ліквідності (простим словом — грошиків), а НБУ не хоче її надати.
Це типовий симптом валютного таргетування в Україні (вже згаданий в публікації мого колеги), коли приходить час реагувати на негативні шоки валютного ринку: НБУ обмежує кількість гривні в економіці, аби не допустити зростання курсу доллара. Одночасно він виходить на ринок з власним доларовим запасом... Керівникам Національного банку лишається лише надіятися, що черговий шок не дуже сильно вплине на їх золотовалютні резерви — в протилежному випадку лишається девальвувати гривню.
Знайома картина, яка вкупі з не надто гарним станом США (не розберуться з боргом до кінця року — смерть через фіскальну консолідацію, наприклад), Японії (рецесія?) і Європи (яка досі не радує проривами ні в сфері фіскальної консолідації, ні в сфері відновлення зайнятості), переконує: 2008 зовсім близько. Ще, наприклад, досить переконливі чутки про проблеми української металургії.
Падіння виробництва, безробіття, девальвація, банки падають і розбиваються об холодний асфальт...

Ні. Поки.

Як мінімум поки це стосується дефляції: хай якою чудовою видається версія «стримування гривні», є трохи більш гарне пояснення. Як переконує нас стаття bin.ua, нестача гривні почалася через крах RD Банку, в якому 29-го ввели тимчасову адміністрацію і поглибилася проблемами вже ринкової ліквідності: ринкова паніка зробила банки надлишково обережними. 

Плюс, як виявилося, український міжбанківський ринок сильно страждає від інституціональних проблем: окремий банк в основному кредитує аналогічні за розміром і ризиком установи, що добряче зменшує розмір ринку: замість одного великого маємо багато маленьких і хаотичних. 

Чому це не казка для заспокоєння публіки? 

Цього разу НБУ таки продавав банкам валюту (xls), хоч, може, й трохи недостатньо:

По-друге, знову ж посилаючись на bin.ua, можна констатувати відчутне зниження ставок за останні два дні (для тих, хто не з нами — 1 та 2 листопада 2012 року).
Тому якщо різкого просідання гривні і слід очікувати, точно не до початку наступного тижня. Щодо решти кризи — залежить, але можна довіряти правоті милого дядечка Дубровського, який попереджає про кризу, але не раніше за початок 2013.
ЕВДГ рекомендує: осінню депресію поки варто відкласти до кращих часів.

Валютне таргетування й люди

У попередній статті ми побачили, що валютне таргетування веде до постійних дефляційних шоків.Так само як передвиборча кампанія це період між двома виборами, валютне таргетування це період між двома дефляціями. Що це означає для економіки, політики і тощо?

По-перше, долар стає привабливою інвестицією. У 1998 році долар коштував дві гривні, у 2012 він коштує десять. Це 10% річна дохідність за 14 років — непоганий додаток до того проценту, що дають у банках за долар; в сумі це не гірше ніж дохідність гривневого депозиту за цей же час. Ризик же, з вищенаведених причин, набагато нижчий за гривневий. Тож для нормальних несхильних до ризику індивідів кращою стратегією є тримати заощадження в доларах. Що вони успішно і роблять, доларизуючи економіку, збільшуючи міжнародний торговий оборот і створюючи додатковий девальваційний тиск на гривню.

Не всі люди, однак, заощаджують у доларах, і далеко не всі мають доларовий дохід. Тому, коли відчутний дефляційний тиск на гривню, виникає атмосфера паніки. Усі стараються продати готівкову гривню, чи дістати свій гривневий депозит і поміняти його на доларовий.

Громадянам сусідньої Білорусі також не подобається валютне таргетування.

Фотка зі svaboda.org

Це відчутно псує настрій (і балансову звітність) банкам, які від такої навали можуть і впасти. А коли банк падає, з нього дістають і доларові депозити, що сильно зменшує (за законом часткових резервів) доларову ліквідність і погіршує ситуацію. Звичайно, паніки відбуваються за будь-яких видів монетарної політики, але за валютного таргетування вони стають більш-менш звичайним явищем.

Що приводить нас до третього важливого моменту: валютне таргетування суттєво загострює зовнішні економічні шоки. Припустимо, в нашій гіпотетичній країні є монетарний режим вільного курсу гіпотетичної гривні. Тоді, якщо за кордоном з якоїсь причини перестануть купувати наші товари (гіпотетично назвемо їх залізом), відбудеться падіння гривні. Це означатиме, що ми купуватимемо менше імпортних товарів, впаде міжнародна ціна на експортні товари, усім стане трохи сумніше, і на цьому вплив шоку закінчиться.

У випадку фіксованого валютного курсу все буде не так просто. Спочатку зниження попиту на експорт спричинить зниження сальдо платіжного балансу (себто ми будемо витрачати більше доларів, ніж зароблять), яке ЦБ має фінансувати зі своїх резервів, продаючи долари на валютному ринку. Якщо шок серйозний, резервів має піти багато; оскільки ЦБ не любить витрачати свої долари, він старатиметься обмежити гривневу ліквідність, щоб долари продавав не він, а люди й підприємства. Це спричинить дефляційний тиск на економіку: ставки піднімуться високо-високо, зарплати не будуть підніматись, відбуватиметься скорочення персоналу, виробництво зупиниться. І після цього всього, десь (гіпотетично) через рік після початку всіх цих мук, наблизиться останній сюрприз: центробанк зрозуміє, що він не може далі стримувати курс, і проведе девальвацію гривні. З усіма неприємними наслідками різкого й несподіваного (в плані часових рамок — усім ясно що гривня впаде, питання коли ЦБ прийме рішення) падіння курсу національної валюти.

Звичайно, сам процес девальвації в якійсь мірі відновить шкоду, завдану до того (збільшить валютні резерви, знизить ставки, дасть поштовх виробництву). Але лаги в проведенні політики, паніки й економічна нестабільність роблять нас трохи біднішими щоразу, коли девальваційний цикл повторюється.

Впасти в яму, а потім вилізти з неї гірше, ніж не падати взагалі.

Бережливість і мультиплікатори. Case of

Припустимо, ви немаленька гіпотетична країна з серйозною, майже катастрофічною проблемою державного боргу. Міжнародна організація, такий собі (гіпотетичний) Валютний Фонд прогнозує поступове покращення: стабілізацію заборгованості і щедре щорічне зростання економіки на 1,75% протягом наступних шести років, але тверезе розуміння іронії слова «покращення» не надихає ні владу гіпотетичної країни, ні інвесторів на фінансових ринках. Умовний графік співвідношення державного боргу до ВВП виглядає так (пам’ятаємо, що дані від 2011 прогнозні):

Як бачимо, радіти таким прогнозам може лише державець-мазохіст з солідним досвідом.

Ми, автори цього блогу (маємо надію, і ви, наші шановні читачі) не маємо сентиментальних почуттів до мазохістичної державної політики.

Взявши на озброєння потрібні дані і знання про розмір мультиплікатора в сучасних умовах, уявимо цю країну ще більш гіпотетичною: вона вдалася до складного політичного рішення і ввела фіскальний стимул на 100 млрд. євро десь на початку 2012.

Як вже згадувалося, нарощення державних витрат (особливо коли йдеться про витрати на продукти з високою часткою "вітчизняних" компонентів) більш ефективне, ніж скорочення податків. Оскільки ми хочемо від стимулу максимальної дієвості, припустимо його повністю витратним — і з мультиплікатором на рівні 1,7 (максимуму Бланшарового проміжку). Припустимо також, що весь цей ефект проявиться протягом досліджуваного року (про те, як насправді виглядає мультиплікатор в часі — в наступних статтях).

Такий здоровенний стимул призведе до зростання на 15,5% номінального ВВП гіпотетичної країни протягом 2012 порівняно з прогнозованим спадом на піввідсотка. Додатковий ВВП генерує додаткові податки, песимістично — за середньою ставкою (дещо про середню і граничні ставки податків), і тому дефіцит до кінця року виростає лише на 40 мільярдів.

Звісно, цих 40 мільярдів дефіциту ми фінансуємо додатковою емісією державного боргу, але — чудо! — рівень боргу до ВВП від нашої маленької акції лише скоротився. 

В випадку відсутності стимулу (це — базовий сценарій, baseline) співвідношення боргу до ВВП становить 79%, в нашому сценарії — всього 71%. 

Імовірно, в цьому випадку слід чекати зменшення ставок (з нинішніх 5,5%). Слід зауважити, що додаткові витрати, пов’язані з обслуговуванням нашого боргу за цієї ставки — 2 млрд євро щорічно — компенсуються падінням середньої ставки по боргу гіпотетичної Іспанії (ой!) всього на 0,2 п.п. або ростом довгострокового тренду ВВП на 0,5 п.п.

Ця проста і досить груба, хоч і (як мінімум на думку автора!) не позбавлена певної елегантності модель показує позитивний ефект фіскального стимулювання на рівень державного боргу. Слід зауважити, що такий фінт можливий за високого рівня державного боргу (папірчик і ручка кажуть, що в моделі критичне значення буде близько 25%) і високого рівня мультиплікатора (для Іспанії з посиланням на те ж джерело — щонайменше 0,87). 

Цікаво, що за наведеного співвідношення боргу до ВВП можна взагалі проігнорувати оподатковування додаткового продукту — тоді фіскальна політика буде ефективною лише за мультиплікатора, вищого за 1,25.

Прямо відповідаючи на заявлені в попередній статті циклу питання, в сучасних умовах вже самого рівня мультиплікатора вистачає для обґрунтування фіскального стимулювання, низькі ставки — це додаткова вигода (і одна з причин такого мультиплікатора). Якщо вважати, що проблеми конкретної країни — в нестачі попиту (щодо Іспанії — факт), ставки в межах одноцифрових чисел не мають значення. 

До дискусій

Цікаво, що рівень боргу — одна з улюблених тем демагогії «боргових зомбі». Часом цей параметр звинувачують в усіх проблемах, включно з низьким ростом ВВП і поганою погодою, і рекомендують... фіскальну консолідацію. Парадокс.

Чому валютне таргетування призводить до девальвації

Припустимо, ви центральний банк гіпотетичної країни, яка намагається підтримати курс своєї гіпотетичної гривні до світового гіпотетичного резервного долара. Ви здійснюєте свою монетарну політику дуже просто: здійснюєте інтервенції на міжбанківському доларовому ринку. Якщо попит на долари зменшується, ви емітуєте гривню й скуповуюєте долари в резерви. Якщо попит на долари збільшується, ви викуповуєте гривню, випускаючи долар зі своїх резервів.

Чи є в цьому нехитрому плані певна асиметрія? Звичайно; гривень ви можете випустити скільки завгодно, а от доларів у вас фіксована кількість. Тому негативні шоки попиту на долар ви можете погасити завжди, а позитивні — лише коли є достатньо великий резерв. Насправді, навіть резерв до кінця використати не вийде — коли він знижується до певного символічного розміру (нехай це буде квартальний обсяг імпорту), на ринку почнеться паніка, а центральні банки не люблять паніки. Що ви (як центральний банк гіпотетичної країни) робите, коли валюта з закромів вичерпалася? Ви встановлюєте новий, нижчий курс гривні.

Отже, ви можете стримувати скільки завгодно обіцянку тримати курс гривні не вище цільового рівня, але не завжди здатні стримувати курс не нижче такого рівня. Як це виглядатиме в динаміці, коли різнонаправлених шоків попиту на валюту багато? Десь так:

Цей цілком негіпотетичний графік приблизно показує наслідки гривневого таргетування в Україні: багато "великих" девальвацій, трохи "маленьких" ревальвацій. Дані в принципі підтверджують те, до чого ми добралися використовуючи лише власну багату уяву.

У наступному пості ми з вами спробуємо розібратись, які є реальні наслідки подібної монетарної політики, і ще трохи помріємо на тему альтернатив.

Бережливість і мультиплікатори. Факти (tl;dr)

Одною з найбільш обговорюваних минулого тижня академічною макроекономічною спільнотою ідей знову стали державні витрати (можна було б замінити на посилання кожне слово в цьому реченні, але це вже занадто). Чому? Все просто: в цьому немаленькому документі серед різних цікавих речей (так, я вважаю, що хоч разок в рік треба звернути увагу на  світову економіку) на сторінці 41 трапилися революційні матеріали.
Колонка за співавторства головного економіста МВФ Олів’є Бланшара дивує визнанням недооцінки розміру мультиплікаторів в основних моделях, що використовувалися для прогнозів економічної ситуації на поточний рік. Дослідження досить переконливе: метод дає можливість ігнорувати вплив інших факторів (як, наприклад, глибина кризових явищ).

Що таке мультиплікатор?

Тут все просто: мультиплікатор показує ефективність фіскальної політики для зміни ВВП, це просто коефіцієнт в умовному рівнянні ВВП при змінній, що характеризує фіскальну політику. Відповідно, одиниця додаткових витрат чи, навпаки, податків, буде змінювати ВВП держави на розмір мультиплікатора. Можна сперечатися з такою лінійною залежністю, але це вже давно традиція, що поробиш.

Числа

Згідно з матеріалами, розмір мультиплікаторів в моделях МВФ можна оцінювати близькою до 0,5 — тоді як результати аналізу свідчать про помилку на рівні 0,4-1,2 і справжнє значення фіскального мультиплікатора на рівні від 0,9 до 1,7.
Слід зауважити, що в дослідженні йдеться про єдиний фіскальний мультиплікатор дефіциту бюджету — це деякою мірою "розмиває" результати дослідження: згідно з компіляцією досліджень мультиплікаторів, зробленою науковцями МВФ 2009 року, можна впевнено заявляти про різний розмір мультиплікаторів для різних складових бюджету: податків, доходів, витрат. Якщо вірити кейнсіанській традиції, мультиплікатор споживання буде вищий, а податків — нижчий за агреговану оцінку Бланшара.
В особи, яка відкрила попереднє посилання, складається думка про невисокий рівень фіскальних мультиплікаторів — на фоні частини цих досліджень навіть 0,5 виглядає оптимістичною оцінкою дієвості фіскальної політики.
Так і є: протягом роботи над дипломом до даних значної частини з цих досліджень прийшлося ставитися дещо більш скептично: вони надто значною мірою конфліктували як з фактичними даними, так і з моєю більш новокейнсіанською точкою зору. Подібні позиції панували як в 2009, так і в найближчому минулому (власне, темна ера макроекономіки триває), хоч і викликали заперечення і заперечення з боку деяких науковців.

Що воно означає?

Фіскальний мультиплікатор має тонкий прихований зміст (йдеться саме про мультиплікатор витрат):

• < 0, радикально класичний, австрійський підхід: від’ємний мультиплікатор стверджує, що втручання уряду дуже шкідливе для економіки і явно рекомендує скорочення державного сектору;
• (0;1), помірний класичний випадок: низький позитивний мультиплікатор постулює конкуренцію між державним та приватним сектором: нарощування державних витрат скорочує, "витісняє" приватні витрати, а фіскальне стимулювання — річ, до якої треба ставитися вкрай обережно; 
• > 1, гордий кейнсіанський підхід: державні витрати генерують додаткові приватні витрати,  для стимулювання економіки варто застосовувати фіскальний метод.

Хай теоретики не ображаються на таке змішування позитивних і нормативних тверджень, блог — річ науково-популярна.

Стара оцінка мультиплікатора на рівні 0,5 свідчить про 50% витіснення державними витратами приватних. Арифметика тут проста: державні витрати — компонент ВВП і за незмінних приватних мають збільшувати його на 100% стимулу; якщо ж цей відсоток менший, відбувається компенсуюче скорочення приватних витрат. Відповідно, вплив 

Оновлена оцінка мультиплікатора свідчить про явну перевагу рекомендацій кейнсіанського підходу: для відновлення економіки слід широко застосовувати нарощування витрат уряду.

Як це вплине на державний борг? "Кейнсіанці" (якщо Саммерса, Кругмана, ДеЛонга та багатьох інших — прізвища яких я просто не насмілюся писати кирилицею — можна так неакуратно об’єднати) заявляють, що нема сенсу переживати про це в часи рекордно низьких ставок.

Якою мірою це так? Що робити країнам (Греції чи Іспанії, наприклад), ставки в яких не такі вже й низькі? Що ще може означати вище значення мультиплікатора? Відповіді на ці питання з’являться вже в найближчій статті.

Бережливість і мультиплікатори. Пролог

Ощадливість, бережливість, фіскальна консолідація, скорочення дефіциту — улюблена тема останніх кількох років. Чотири роки минуло з моменту, коли Кругман явно і ясно рекомендував, що робити в поточній ситуації — витрачати більше і не надіятися на монетарний стимул.

Відверто кажучи, багато що сталося за той час: боргова криза в США 2011, дохідність в 30% за облігаціями Греції, повальне захоплення бюджетними урізаннями в Європі... але весь цей вир подій не змінив важливості бюджетного питання ані найменшою мірою.

Як виглядає історія? В загальному випадку, винні в нинішній ситуації саме греки. Економічна і фінансова криза Греції перелякала всіх — і цим створили непогані умови для повторення ситуації (консенсус авторів цього блогу — за нинішньої ситуації грекам хана: слід відмовлятися від євро, прийняти дефолт чи вигадати щось новеньке), але поки що ніхто не приєднався до їх веселої компанії. Інші країни Європи з поганенькою фінансовою ситуацією — наприклад, Італія (близько 120% боргу до ВВП), Іспанія (близько 70% боргу до ВВП), Португалія (близько 100%)  — потрапили в неї вже протягом останньої кризи і останні роки старалися якось це побороти.

Часто звучить думка, що основною проблемою державних фінансів цих країн і їх економіки в цілому є високий рівень державного боргу, який слід якнайшвидше зменшити: він становить загрозу для платоспроможності держави, зменшує впевненість громадян як в фінансовому секторі, так і в національній економіці. Звісно, єдиним способом скоротити розмір державного боргу є політика ощадливості: підняти податки, скоротити витрати, відмовитися від частини соціальних гарантій, реформувати всю бюджетну систему і досягти бюджетного профіциту.

Третя частина старого циклу статей стосується якраз менш традиційних (і, імовірно, більш дієвих) методів боротьби з борговою кризою. Наступна, ще не написана, стосуватиметься якраз підтверджень скептичної позиції авторів блогу щодо бережливості.

Суть в деталях. Державні закупівлі

З’явилася новина щодо змін до закону «Про здійснення державних закупівель». В підсумку, тендерів стане далеко менше: не буде обов’язково їх проводити, коли витрачаються власні кошти державного підприємства.

Взагалі, колишня версія закону не давала ніяких гарантій чесного й ефективного процесу. Існують (і широко відомі) численні методи махінацій в тендерній сфері: забезпечення нерівномірної інформованості потенційних учасників (поінформувати лише "правильних" і ускладнити ефективний пошук інформації іншими; оголошення з нестандартними літерами — класичний приклад), специфічно окреслити вимоги до закуповуваного продукту чи знизити ціну одної з тендерних пропозицій в останній момент (звісно, з її підвищенням після початку контракту з "важливих причин"). Узагальнюючи, існує непідтверджена інформація, що тендерна система не перешкоджала перемагати "правильним" компаніям.

Крім того, існує також не менш підтверджена інформація, що рівень корупції в сфері державних закупівель немотивовано зріс з введенням в дію старого закону: значно зросла кількість посередників (з якими слід домовитися), з’явилися додаткові вимоги до продукту (наприклад, недешева тендерна документація) і, найважливіше, було фактично втрачено механізм відповідальності за якість і ціну закупленої продукції («це все тендерний комітет, директор тут ні до чого», «комітет зобов’язаний обрати пропозицію за найкращою ціною» і таке інше). Одним словом, тендери — не особливо хороше рішення.

Тверезий погляд на ситуацію показує, що старий закон не мав нікому заважати. З одного боку, він створює гарну основу для ефективного, чесного й прозорого здійснення державних закупівель. З іншого, не перешкоджає переходу грошей з державної власності в приватну (є таке гарне слово, «розкрадання»). Явно закон не заважав нікому.


Основна різниця — час. Здійснення тендерних закупівель — справа не тижнів, а місяців. Нова система, в свою чергу, має можливість «екстреного зливу»
державних коштів в будь-який зручний момент.

Цікаво, для чого може знадобитися можливість швидко і масово «виводити» державні кошти?

Короткий рецепт особистого божевілля

ЩО ЦЕ-Е?
Просто пісня про гривню.





Полюбив я тебе, ти моя Україно,
ще з дитинства свого і назавжди.
Банки – мужні сини, твоя донечка гривня
Ще прославлять тебе, тільки трохи зажди.

Вони разом працюють старанно й сумлінно,
Служать вірно країні моїй кожен день,
В ці буремні роки повернувши надію
на стабільність життя
і заможність людей.

Приспів:
Ти даруєш добробут, надію,
Ти – подяка старим і турбота малим.
Українська натруджена гривня
хай проллється на Вкраїну
життєдайним цілющим дощем золотим.

У великих містах і містечках маленьких
Гривня стрімко як кров по судинах тече.
Нашу гривню, немов корабель серед течій,
Капітан поміж інших валют проведе.

Корабель той надійний, мілини не знає.
Капітан проведе поміж рифів і хвиль.
Міцно прапор в руці український тримає,
Гривні курс визначає на тисячі миль.

Приспів

Україна моя хай завжди процвітає,
Знаю: гривня ніколи не підведе.
Президентові щиру подяку складаю
За стабільність в державі, а це – головне.

Байки Бернанке

Можливо, комусь пощастило і він має гарне, структуроване розуміння монетарної політики.
Мені — ні.
Зате в нас є дійсно пристойні лекції Бена Шалома Бернанке. Саме сьогодні мала (має?) відбутися третя з чотирьох.
Попередні є тут, за 20 і 22 березня відповідно.

Ще одне посилання — цього разу на першу з лекцій.

Економістам: таргетування НВВП, поки лише переваги

короткий шматок з сьогоднішнього робочого файлу, трохи редагований

Таргетування НВВП — це коли центральний банк обирає певний рівень або тренд номінального внутрішнього продукту і з допомогою своїх інструментів гарантує виконання цього прогнозу.

Ідею підтримують: Скот Самнер (він чесно наше все!), Пол Кругман, Крістіна Ромер, Ларс Крістенсен, Девід Бекворс.

Таргетування номінального ВВП активно дискутується в академічних колах протягом кількох останніх років з огляду на дискредитацію інфляційного таргетування в умовах значного негативного шоку попиту, який супроводжував останню кризу, і наступних проблем з пасткою ліквідності.

Основними перевагами НВВП як індикатора для монетарної політики є:

• Повне поглинання шоків попиту (порівняно з частковою протидією інфляційного таргетування).
• Часткова протидія реальному скороченню випуску в випадку шоків пропозиції (на відміну від інфляційного таргетування, яке в подібному випадку нарощує спад).
• Стабілізація рівня очікувань зростання, протидія довгостроковим кризовим явищам.
• Гарантування доходів суб’єктам господарювання, зокрема — податкових доходів бюджету.
• Ефективна антициклічна дія (не як проциклічне валютне таргетування.
• Деяка стабілізація ставок

Реалізація таргетування НВВП ґрунтується на:

• Формуванні номінальних очікувань суб’єктів господарювання (в результаті населення і фірми менше реагують на номінальні шоки).

• Значних обсягах монетарних інтервенцій (куди більших, ніж в інфляційному)

Приклади застосування: аналогічну політику здійснює американський Федеральний резерв з різницею в подвійному таргетуванні. Бен Бернанке заявляє про достатність вже наявного методу і недоцільність переходу. Слід зауважити, що в період дієвої монетарної політики Fed’у (до 2008 року) політика Федерального резерву викликала неявне таргетування НВВП, яке закінчилося разом з втратою контролю центральним банком над ситуацією в країні.

Варто глянути графік

Що каже Бернанке?

Протягом 1975-2007 неявно таргетував НВВП Банк Англії: незалежно від очікуваної і фактичної інфляції відбувався стабільний ріст номінального ВВП. За підсумком 2010-2011 року (і судячи з планів на 2012), Банк Англії повертається до неявного таргетування НВВП: інфляція перевищує цільовий рівень на 2% в 2010 і більш, ніж на 1% в 2011 (і аж ніяк не планує притримувати інфляцію в 2012)

Відповідний документ

Кого почитати:

Самнер

Кругман 

Ромер

Хлопчики з Голдман-Сакс

Греція, почалося.

Саме сьогодні вони реструктуризували першу частину боргу.
Основна інтрига — чи допоможе?
Ставки по боргу на рівні 14-19% повинні таким чи іншим чином фінансуватися за рахунок доходів державного бюджету. Сьогоднішня порція облігацій (177 млрд. євро), відповідно, відповідає незначному обсягу в 25-30 млрд. євро щорічних платежів для підтримання боргу на номінальному рівні — при 90-мільярдній дохідній частині бюджету без значних перспектив майбутнього зростання... якби це не було так сумно, я б lol.

Демократія, коротко.

"Чому ... так сильно потрібні викладачі "основ соціальної етики і раціонального мислення"? Тому, що в нас демократія. Демократія — влада народу. І в цьому вся проблема. Народ може бути безграмотним, лінивим і фанатичним. Народ може помилятися"
Шапіро Максим Анатолійович. «Школа», Міррський цикл.
Чому я злегка скептично ставлюся до демократії — куди більш скептично, ніж навіть до вільних ринків чи теоретичних фінансів?
Народовладдя — компроміс. На кожних N% людей, які знають, як ремонтувати процесор, будувати міст, користуватися пакетом EViews чи банально керувати автомобілем, в будь-якій популяції припадає (100-N)% осіб, які не мають ні найменшого поняття, як це робити (очевидно, в останній діяльності некомпетентних дещо менше, ніж в решті).
Думаю, читач не вважає, що для адекватного рішення з будь-якого питання власної спеціальності слід запрошувати порадитися ще кількадесят осіб з вулиці... а прийняття рішення в такий спосіб в політиці вважається просунутим.
Ні, скорше всього лиш "...the worst form of government except all those other forms that have been tried from time to time".

Очевидно, що подібна тактика сприяє не кращим, а популярнішим рішенням (наприклад, нацизм чи бережливість): простішим, більш емоційним чи лобійованим в засобах масової інформації, більш зрозумілим простому народу...

P.S. Не дивно, що бережливість знаходить відгук серед українських політиків (більш докладно — на наступному тижні), а злегка абсурдні погляди неокласиків домінують в науці (хочу-хочу-хочу реалістичну мікроекономіку — але про це ще пізніше).