Як живе українська економіка і як на неї впливає Майдан? Що буде з гривнею і взагалі?
За останні кілька діб мене кілька (навіть не буду згадувати скільки) разів запитували про політичну і економічну сторону поточних подій, що ідеї варто централізовано викласти сюди.
По-перше, я не політик, не політолог і не спеціаліст з міжнародних відносин чи революцій. Розмови про це залишимо професіоналам і профанам: думка перших має цінність, других – не заткнеш.
По-перше, базовий ІСЦ, як його рахує Держкомстат, ледве шкутильгає над нулем: за травень-жовтень його індекс порівняно з відповідним місяцем 2012 сягає цілих 100,1%. В кращому випадку можна чекати легкої інфляції, імовірніше – економіка балансує на межі дефляції.
Для довідки: базовий ІСЦ – прогресивний індикатор цін з нижчою волатильністю і сезонністю, розширене застосування якого заохочує академічна тусовка (зокрема, ось тут Кругман і знову Кругман).
По-друге, реальний ВВП рік-до-року падає вже четвертий квартал поспіль (останні дані за ІІ квартал 2013, але очікувати розвороту тенденції не варто: оперативна оцінка НБУ свідчить про незмінну динаміку). Як дещо кривий, але більш близький до сучасності – щомісячний – індикатор можна використати індекс промислового виробництва, який за січень-жовтень впав на 6%.
По-третє, не радує і монетарно-валютний сектор: за неповний рік, з січня по жовтень 2013 Нацбанк продав валюти майже на 1,5 млрд. доларів (себто продав близько 2,5, а купив за підсумком року всього 1,1 млрд.). З одного боку, економічний стан як мінімум частково пояснюється націленими на курсову стабільність інтервенціями НБУ, з іншого – нас цікавлять тільки наслідки. Звісно, Нацбанк одночасно рапортує про збільшення обсягу грошової бази і маси на 13% з початку року... але ці показники цього року формуються за рахунок стимулювання і непоганого становища фінансової системи, а не загальної економіки.
По-четверте, державний бюджет виконується з серйозним дефіцитом – 40,8 млрд. грн. згідно з офіційними даними Мінфіну. Для порівняння, дефіцит трохи більший за 10% витрат бюджету за цей же період. Немало.
Таке. Ставки падають, уряд залучає валюту і гривню в порівнянних кількостях (близько 4 млрд. доларів номінованого в валюті боргу і коло 40 млрд. грн. номінованого в гривні – але тільки показаного в монетарному огляді НБУ), платіжний баланс злегка негативний (незначний поточний дефіцит і досить сильний капітальний профіцит дають можливість погашати кредити перед МВФ з мінімальним використанням резервних фондів НБУ), нічого особливо цікавого не відбувається.
За останні кілька діб мене кілька (навіть не буду згадувати скільки) разів запитували про політичну і економічну сторону поточних подій, що ідеї варто централізовано викласти сюди.
По-перше, я не політик, не політолог і не спеціаліст з міжнародних відносин чи революцій. Розмови про це залишимо професіоналам і профанам: думка перших має цінність, других – не заткнеш.
Корені
...або де ми зараз і як туди потрапили.
Замість вступу трохи самореклами: про політичну економіку держави, яка не може приєднатися до першого світу, я вже написав цілу довгу статтю – коли питання лише-лише починало набирати ваги.
Якщо скорочувати і без того дещо спрощену позицію, цікаві нам речі виглядають так:
- для рівноваги у країні повинна виконуватися умова Нешевої рівноваги: кожен великий політичний гравець повинен отримувати не менше вигод, ніж він може розраховувати отримати в результаті озброєного чи мирного перевороту;
- вигоди в умовах країни третього світу мають характер ринкових неефективностей, які дають можливість отримувати персональні ренти (надлишкові прибутки);
- раціонально в умовах країни третього світу така рівновага досягається за допомогою принципу пропорційності: кожен великий гравець, олігарх чи політик, за свою співпрацю отримує певну, чітко пропорційну реальній силі частку рент – а якщо перестає грати за правилами, їх мало не миттєво втрачає;
- виходить, розподіл ресурсів в країні третього світу не визначається ринком, а розподілом політичних та військових сил в країні.
Поки все просто і зрозуміло? Буду надіятися.
Які висновки можна зробити про розвиток такого суспільства?
- добровільне обмеження своїх політичних сил гравцями з метою демократизації практично недосяжне: будь-який незадіяний в цьому процесі учасник автоматично набирає ваги і, відповідно, нарощує кількість доступних благ;
- лібералізація за рішенням влади теж малоімовірна: вона за визначенням зменшує обсяг доступних рент, а отже збільшує загрозу перевороту;
- такий розподіл нестабільний і вимагає постійного втручання: будь-які зовнішні шоки викликають перерозподіл політичних сил, що у випадку недостатньої реакції влади призводить до перевороту;
- будь-які фактори, які зменшують ризик такого розколу – в першу чергу нарощуючи втрати в разі конфлікту, зменшують також тиск на соціум і полегшують економічний розвиток; серед таких факторів – сильний зовнішній ворог, накопичення надлишкового військового потенціалу, посилення диктатури чи активізація громадського суспільства.
Другий пункт прямо пояснює, чому євроінтеграція з самого початку здавалася фантастичним сценарієм: лібералізація, яка є безпосереднім наслідком асоціації з ЄС, не лише зменшує багатство основної кількості політекономічних гравців, а й формує явну персональну загрозу для найголовніших з них.
В свою чергу підписання асоціації з ЄС мало суттєву народну підтримку – але, як зауважував Вайнгаст, звичайні люди мають мінімальний політичний і військовий потенціал – практично нульове заохочення з боку самого ЄС (ще б, ми самі повинні були хотіти приєднатися!) і масштабний опір з боку Російської Федерації.
Двоє проти, один за. Рішення прийнято?
Можливо, втім, я неправильно сприймаю як недоступну мені в усій своїй повноті нинішню ситуацію, так і ідеї самого Вайнгаста (він більше концентрується на прямому насильстві, а не демократичній політиці). Час покаже.
Можливо, втім, я неправильно сприймаю як недоступну мені в усій своїй повноті нинішню ситуацію, так і ідеї самого Вайнгаста (він більше концентрується на прямому насильстві, а не демократичній політиці). Час покаже.
Дивимося навколо
Що ми маємо в економічній сфері?По-перше, базовий ІСЦ, як його рахує Держкомстат, ледве шкутильгає над нулем: за травень-жовтень його індекс порівняно з відповідним місяцем 2012 сягає цілих 100,1%. В кращому випадку можна чекати легкої інфляції, імовірніше – економіка балансує на межі дефляції.
Для довідки: базовий ІСЦ – прогресивний індикатор цін з нижчою волатильністю і сезонністю, розширене застосування якого заохочує академічна тусовка (зокрема, ось тут Кругман і знову Кругман).
По-друге, реальний ВВП рік-до-року падає вже четвертий квартал поспіль (останні дані за ІІ квартал 2013, але очікувати розвороту тенденції не варто: оперативна оцінка НБУ свідчить про незмінну динаміку). Як дещо кривий, але більш близький до сучасності – щомісячний – індикатор можна використати індекс промислового виробництва, який за січень-жовтень впав на 6%.
По-третє, не радує і монетарно-валютний сектор: за неповний рік, з січня по жовтень 2013 Нацбанк продав валюти майже на 1,5 млрд. доларів (себто продав близько 2,5, а купив за підсумком року всього 1,1 млрд.). З одного боку, економічний стан як мінімум частково пояснюється націленими на курсову стабільність інтервенціями НБУ, з іншого – нас цікавлять тільки наслідки. Звісно, Нацбанк одночасно рапортує про збільшення обсягу грошової бази і маси на 13% з початку року... але ці показники цього року формуються за рахунок стимулювання і непоганого становища фінансової системи, а не загальної економіки.
По-четверте, державний бюджет виконується з серйозним дефіцитом – 40,8 млрд. грн. згідно з офіційними даними Мінфіну. Для порівняння, дефіцит трохи більший за 10% витрат бюджету за цей же період. Немало.
Таке. Ставки падають, уряд залучає валюту і гривню в порівнянних кількостях (близько 4 млрд. доларів номінованого в валюті боргу і коло 40 млрд. грн. номінованого в гривні – але тільки показаного в монетарному огляді НБУ), платіжний баланс злегка негативний (незначний поточний дефіцит і досить сильний капітальний профіцит дають можливість погашати кредити перед МВФ з мінімальним використанням резервних фондів НБУ), нічого особливо цікавого не відбувається.
Baseline
Постояли-постояли та й розійшлися.
За основу візьмемо сценарій з найменшою кількістю змін порівняно з днем нинішнім: демонстрації і страйки триватимуть якийсь час, а потім спокійно закінчаться. Випадки насильства – відсутні або мінімальні. Політичні наслідки – відсутні або мінімальні.
Економічні наслідки... їх складно назвати відсутніми, але якщо порівнювати з іншими варіантами подій вони явно мінімальні. Вже і так не надто оптимістичні темпи зростання цього року просядуть ще на кілька процентних пунктів (перший Майдан супроводжувався падінням ВВП на 4-5% порівняно з трендом 2004-го року — але це аж ніяк не свідчить про наявний причинно-наслідковий звязок), наступного року... та хто насправді знає, коли воно закінчиться.
Ціни, найімовірніше, трохи вирівняються і можливо навіть виростуть за цей місяць: слід очікувати підвищення цін на продукти харчування: будь-яка нестабільність супроводжується вимітанням з полиць магазинів їжі.
Бюджету-13 від продовження страйку і просідання ВВП очевидно стане тільки гірше (навіть порівняно з цим). Те ж саме стосується виконання ще не прийнятого Бюджету-14 на початку наступного року.
Ціни, найімовірніше, трохи вирівняються і можливо навіть виростуть за цей місяць: слід очікувати підвищення цін на продукти харчування: будь-яка нестабільність супроводжується вимітанням з полиць магазинів їжі.
Бюджету-13 від продовження страйку і просідання ВВП очевидно стане тільки гірше (навіть порівняно з цим). Те ж саме стосується виконання ще не прийнятого Бюджету-14 на початку наступного року.
В будь-якому випадку, щоб сталося чудо і за підсумком року можна було зафіксувати зростання повинне... статися чудо.
+обвал долара?
Взагалі-то обвалювати будуть гривню, але я вже втретє так помиляюся і втомився себе виправляти.
Насправді, попри викладену тут думку Прем'єр-Міністра, акція на Майдані має не не зовсім однозначний вплив на курс. З одного боку, будь-яка нестабільність дійсно сильно тисне на валютний ринок, заохочуючи скуповування валюти і скорочення іноземних інвестицій, а страйк, демонстрації і викликане ними скорочення виробництва погіршують експорт і зменшують вхідний потік валюти. З іншого – витрати мітингувальників, які очевидно фінансуються з (переважно валютних!) заощаджень, як мінімум частково покривають дефіцит валюти на ринку.
Втім, якщо і буде кращий час, щоб відпустити гривню в пошуках нової рівноваги, його треба добре пошукати. По-перше, тривала дестабілізація з часом все більше тиснутиме на Національний банк, примушуючи витрачати і без того не масштабні резерви.
По-друге, слід врахувати наближення різдвяного періоду і шиллерівську нераціональність українського валютного ринку. Курс гривні в Україні в процесі девальвації часто визначається в першу чергу короткостроковим становищем і настроями ринку – а передсвяткові доларові витрати, імовірно, стабілізують динаміку вільного долара і додадуть впевненості ринку.
Одним словом, девальвація не лише можлива, а й досить імовірна — хоч і на 100% залежить від політичної волі і влади.
Які ж економічні наслідки помірної девальвації? Ростимуть ціни: внутрішній ринок, якщо я не наплутав і не збожеволів, на третину складається з імпортованого товару — тому верхня планка сплеску інфляції десь коло третини рівня девальвації. На якийсь час населення реально стане біднішим, більшості стануть недосяжно дорогими багато імпортованих товарів.
З іншого краю медалі, інвестиції дуже-дуже люблять валюту з потенціалом укріплення, імпорт стане менш конкурентноздатним, а внутрішні виробники і експортери навпаки почуватимуться значно дуже гарно. Довгострокові наслідки девальвації позитивні. Все в межах вже давно написаної і неодноразово обговорюваної статті.
Говорити про валютні борги досить складно без додаткового аналізу — але саме ця складова робить девальваційний сценарій далеко не таким чудовим та іскристим, як хотілося б. Гарна тема наступного циклу?
На цій ноті ми зупинимо цю статтю, яка вже почала розростатися: в наступних статтях про інші можливості, Китай, асоціацію з ЄС і вступ в Митний союз
Втім, якщо і буде кращий час, щоб відпустити гривню в пошуках нової рівноваги, його треба добре пошукати. По-перше, тривала дестабілізація з часом все більше тиснутиме на Національний банк, примушуючи витрачати і без того не масштабні резерви.
По-друге, слід врахувати наближення різдвяного періоду і шиллерівську нераціональність українського валютного ринку. Курс гривні в Україні в процесі девальвації часто визначається в першу чергу короткостроковим становищем і настроями ринку – а передсвяткові доларові витрати, імовірно, стабілізують динаміку вільного долара і додадуть впевненості ринку.
Одним словом, девальвація не лише можлива, а й досить імовірна — хоч і на 100% залежить від політичної волі і влади.
Які ж економічні наслідки помірної девальвації? Ростимуть ціни: внутрішній ринок, якщо я не наплутав і не збожеволів, на третину складається з імпортованого товару — тому верхня планка сплеску інфляції десь коло третини рівня девальвації. На якийсь час населення реально стане біднішим, більшості стануть недосяжно дорогими багато імпортованих товарів.
З іншого краю медалі, інвестиції дуже-дуже люблять валюту з потенціалом укріплення, імпорт стане менш конкурентноздатним, а внутрішні виробники і експортери навпаки почуватимуться значно дуже гарно. Довгострокові наслідки девальвації позитивні. Все в межах вже давно написаної і неодноразово обговорюваної статті.
Говорити про валютні борги досить складно без додаткового аналізу — але саме ця складова робить девальваційний сценарій далеко не таким чудовим та іскристим, як хотілося б. Гарна тема наступного циклу?
На цій ноті ми зупинимо цю статтю, яка вже почала розростатися: в наступних статтях про інші можливості, Китай, асоціацію з ЄС і вступ в Митний союз
