Last week we mourned the death of inflation in an obituary, and some of you wrote in to say you saw inflation in your town. There are even rumors that inflation was seen riding shotgun in a white Cadillac driven by Elvis.
Напевне, ви ніколи не думали про інфляцію в такому контексті. Навіть більш імовірно, на вас ніколи не наїжджав білий Кадиллак з Елвісом за кермом. Життя бентежне.
Думаю, досить багато з вас, читачів блогу, впевнені, що нинішні низькі числа інфляції, публіковані Держкомстатом (за 2012 рік або ці, більш нові, дані за перший шматок 2013 року) — ілюзія: "Буває брехня, жахлива брехня і статистика".
Втім, як завжди в економіці, в монети є як мінімум дві сторони.
Різні кошики
Панянки бувають різні. Чорні, білі, червоні...
Першою цікавою проблемою є те, що люди різні і споживання в них теж різне – хай навіть агрегується в межах кошика. Наприклад, в США значно зросли ціни на послуги охорони здоровя – і, відповідно, життя значної кількості хворих та пенсіонерів стало набагато дорожчим.
Залежно від переліку того, що людина щодня купує в магазині, вона може широко "керувати" своєю ставкою інфляції.
Якщо повернутися до тієї чудової таблички за 2012 рік, то умовний громадянин, який споживає лише "інші їстівні тваринні жири" (сало!), алкогольні напої, користується послугами водопостачання і каналізацією, може зауважити інфляцію на рівні 5-7% (залежно від співвідношення сала та алкоголю в споживанні).
На противагу алкоголіку, описаному вище, теж не дуже різносторонній громадянин, який витрачає гроші лише на яйця й овочі (дієта в людини, не чіпайте), може кричати про суттєве падіння своїх витрат (на 20-22% за 2012 рік). Непогано.
Залежно від структури "раціону" умовного громадянина його індивідуальну інфляцію можна зробити будь-якою від -22% до +7%. А зважаючи на те, наскільки сильно відрізняються бажання, смаки та інтереси людей, на протилежних кінцях цього спектру завжди будуть якісь люди. Звісно, навіть в такому випадку не можна досягти індивідуального рівня інфляції в 25%, який був середнім для населення в 2008 році (фінансистська частина моєї душі додає "якщо не шортити" і соромиться).
Невраховане...
Беззмістовно, як рахувати зорі на нічному небі
Другою проблемою є те, що ІСЦ, як не крути, не може враховувати всіх цін.
Теоретично, всі (реальна ситуація, як завжди, теоретично прямує до теоретичної) операції і їх ціни враховуються тільки при визначенні дефлятора. Нагадаю, зараз він обчислюється на квартальній основі і з немаленьким запізненням.
ІСЦ і його злий брат-близнюк ІЦВ надаються частіше і більш своєчасно, але "платять" за це шириною покриття.
Список товарів і послуг, ціни яких враховуються в ІСЦ, цілком відкритий і доступний за цією адресою. В цьому списку не знайдеш ні новеньких круїзних яхт, ні устриць, ні навіть банальної гірчиці – і люди, які велику частку своїх доходів витрачають на подібні, не враховані в ІСЦ товари можуть мати абсолютно будь-який особистий рівень інфляції (думаю, знизу він досить строго обмежується -100%, а згори – нескінченністю; але хто я, аби ставити такі перепони для польоту вільної душі експериментатора?).
...і інші нерепрезентативні товари
Просто сказати "рис". Рис! Соціальний рис!
Перший чіткий пункт наведеного трохи вище списку – рис.
Здавалося б, досить просто оцінити динаміку цін на рис, правда? Кому цікаво, хай підстрахує Держкомстат і побудує індекс ціни рису.
Все, що треба – кожного місяця записувати ціни на рис. Ой! Який саме рис? Круглий, довгий, полірований? Виробництва якої фірми? Якої якості? В якому магазині? Що робити, якщо його раптом не буде на прилавку, вибраний магазин чи виробник рису вийде з бізнесу?
Відповідно, до товару, який один буде використовуватися для представлення всіх подібних товарів, існує цілий перелік дивних статистичних вимог.
Розумні люди кажуть, цілком можливі маніпуляції даними щодо ІСЦ з боку Держкомстату: нинішнє рекордно повільне зростання цін не може бути викликане офіційно прийнятими причинами: довіра і впевненість населення не з'являється нізвідки і не зникає в нікуди, а фактори пропозиції не можуть пояснити все. Також не може аж так сильно діяти дійсно жорстка політика НБУ (а з цим я б посперечався!) чи світова макроекономічна ситуація (так, світ зараз явно не "перегрівається", але рекордно низька українська інфляції лишається рекордною і на фоні країн-контрагентів). Виходить, низька інфляція пояснюється використанням в статистиці активно регульованих, соціальних цін! (скепсис)
Хоча я не надто довіряю цьому наративу, раціональне зерно в ньому є. Соціальні ціни – зручний політичний і економічний інструмент, і в Україні вони використовуються. Найбільше регулюються ціни найбільш масових продуктів великих виробників, зазвичай з значною участю держави в підприємстві.
Відповідно, соціальні ціни, по-перше, репрезентативні – відображають значну частку проданого товару в кожній з категорій і мають значний зв'язок з середньою ціною. По-друге, всі потрібні дані зручно збирати: виробників мало, вони здалеку видимі й схильні до співпраці з державними органами. По-третє, ІСЦ все ж повинен відбивати в першу чергу ціну життя мас, а чисельно найбільша частина населення значною мірою (я б сказав "непропорційно") залежить саме від регульованих соціальних продуктів.
Одним словом, соціальні ціни використовують в статистиці. І це факт. Чи ідеальний це варіант?
Ні, в нього є кілька недоліків: соціальні ціни сильно залежать від політичної ситуації в країні і як адміністративний засіб цілком можуть використовуватися для маніпуляції її соціальним становищем. Крім того, як читачі цього блогу могли зауважити з останньої статті ЕВДГ про банки (а саме з прикладу про активи банків, Керв'єлів і міні-Керв'єлів), рідкісні різкі коливання, характерні для регульованих цін, викликають надлишкову волатильність базового показника порівняно з частими маленькими коливаннями за тих самих абсолютних значень змін. Відповідно, оцінка ІСЦ з широким використанням соціальних цін буде характеризуватися вищою волатильністю, ніж оцінка для тої ж країни і періоду, яка формувалася з інших цін.
Є сенс замість соціальних цін використовувати щось інше? Ні, не думаю, що знайдуться якісь інші репрезентативні ціни, які матимуть близький рівень зручності – відповідно, такого сенсу нема.
Чи призводить використання соціальних цін в статистиці до довгострокового викривлення відображення цін в офіційних джерелах? Ні, знову ж таки: постійно стримувати динаміку цін неможливо, середня інфляція за кілька років вже має бути нечутливою до таких маніпуляцій.
Чи псує це короткострокові ціни? Так, причому створює дисбаланси як в реальному світі, так і в статистиці – і що довше ведуться маніпуляції, то більші.
Відповідно, кілька відсотків інфляції протягом останніх місяців чи навіть року могло зникнути з офіційної статистики в результаті їх орієнтації на соціальні ціни (не безслідно: треба лише дочекатися наступного їх "зсуву").
Висновки
Як бачимо, визначення інфляції – складна кухня з купою можливих приправ і прийомів. Втім, якщо чиясь особиста інфляція дуже сильно відхиляється від офіційної, цій особі не слід відразу починати звинувачувати шефа в застосуванні всіх можливих брудних прийомів з його кухарської книги – для початку слід задуматися, що ж саме вона замовляє. Хай особиста інфляція лишається особистим питанням.
