Американці вибрали Трампа президентом – саме зараз триває його інаугураційна промова. Я впевнений, ви і без мене чули про його дружбу з Путіном і позицію щодо України, сотні згвалтованих жінок і мільйони образливих твітів… і, звісно, про його схожість на Гітлера. Ми краще поговоримо про щось менш тривіальне – чому Трамп взагалі стався.
Це стало страшним сюрпризом для всіх, крім найбільш завзятих його прихильників – навіть легендарний 5-38 і тоталізатор налажали, визнаючи за Трампом не більше 30% шансів 8 листопада, за день до його неочікуваного тріумфу.
А потім Трамп переміг, набравши 46% голосів проти 48% Хілларі (так, в Америці все складно, і звичайна більшість не працює... востаннє, до речі, в подібній ситуації теж постраждали демократи, коли Буш з відривом у -0,5% переміг Ела Гора, політика, шоумена і трішки маніпулятора).
Хто вибрав Трампа і чому він так їм апелює?
Хто вибрав Трампа і чому він так їм апелює?
Перше пояснити куди легше, і соціологія з цим цілком справляється. Популярний наратив – "прихильники Трампа нещасні республіканські реднеки", але це насправді не правда, це цілком нормальний середній клас. Виборці Трампа – люди з любов’ю до авторитарності і почуттям політичного безсилля ("people like me don't have any say"). Ну і без диплому коледжа, що дуже важливо.
Є чудова й дуже гуманітарна думка, що ці люди – аутсайдери інформаційної доби, які не знайшли себе в сучасному, відкритому й глобалізованому суспільстві. Як резонно зауважує Ваня, серед прихильників Трампа не лише відстаючі – за нього і суперкомпетентні в технологіях сучасності друзі з 4chan – але і їх складно назвати мейнстрімними представниками сучасної інформаційної культури. Аутсайдерами стають не лише ті, хто відстає на коло, а й ті, хто надто випереджає інших.
Є чудова й дуже гуманітарна думка, що ці люди – аутсайдери інформаційної доби, які не знайшли себе в сучасному, відкритому й глобалізованому суспільстві. Як резонно зауважує Ваня, серед прихильників Трампа не лише відстаючі – за нього і суперкомпетентні в технологіях сучасності друзі з 4chan – але і їх складно назвати мейнстрімними представниками сучасної інформаційної культури. Аутсайдерами стають не лише ті, хто відстає на коло, а й ті, хто надто випереджає інших.
А от чому ці люди голосували за Трампа – інше, складне питання.
Трамп як кандидат і подія
Хто цікавиться, вже чув багато поганого про Трампа. Хто не цікавиться – теж.
Він радикал серед радикалів навіть в сучасній Республіканській партії – а це вже серйозне "досягнення". Він ісламофоб, мексиканофоб і жінкофоб. Трамп замазаний по самі вуха контактами з Росією і Саудівською Аравією. Трамп бреше так, що у фактчекерів зашкалюють всі брехометри і починають підгорати нерви прямо в ефірі. Трамп встиг задовбати всіх настільки сильно, що проти нього виступають навіть деякі переконані республіканці. Кажуть, він і балотуватися почав в якості піар-ходу. Одним словом, Трамп – дуже поганий кандидат. Чи ні?
Попри те, що нелюбов до Трампа б’є всі рекорди, так само велику частину він просто захоплює. І нікуди від цього не дінешся.
І відповідь, в принципі, варта виділення.
Дональд обіцяє зміни...
Я зроблю цю країну великою знову! Ми всі будемо жити круто! Я скажу Конгресу: "Ви звільнені!"... Вся система прогнила, і всі знають хто винен: останні 8 років країною правили *ігери!
– Трамп у Epic Rap Трамп проти Хілларі... і на жаль, цьогорічна пародія не сильно відрізняється від реальності.
Найпоширеніша фраза Трампа – "ми не перемагаємо". Американці перемагали раніше і більше не перемагають: ні в економіці, ні в політиці, ні в війні. Натомість з Трампом вони просто замахаються вигравати.
Гляньте – його план на найближчих сто днів. Для тих, хто не хоче розбиратися, перекладу:
(1) шість кроків, щоб розвалити статус кво в політичного лобіюванні;
(2) сім кроків, щоб розвалити статус кво в економіці й торгівлі – розірвати чи зупинити прийняття угод про вільну торгівлю, голосно посваритися з Китаєм, голосно посваритися з іншими торговими партнерами, відмінити всі обмеження для розширення енергетичному ринку, обмежити екологічну співпрацю з ООН;
(3) ще п’ять кроків для того, щоб наплювати на Обаму, з них три – підривають вибухівкою нинішню ситуацію з іммігрантами.
І ще десять ключових законопроектів, які Трамп збирався подати. 6-7 з них вимагають додаткових ресурсів і роздувають дефіцит бюджету, інші – просто нейтральні в плані витрат. З найбільш резонансного – обвалити податки для середнього класу, ввести жорсткий протекціоністський режим, зробити іммігрантам "ну дуже зле" і захистити це все масою нової поліції і армійських витрат. Коротше кажучи, Трамп планує бути дуже активним відразу після призначення.
Якщо говорити про досяжність цього плану фінансово... порівняно з цим титанічне завдання збільшення вдвічі мінімальної зарплати і тероризувати цим бізнес без катастрофи – дитяча забавка. Економісти не підтримують плани Трампа (не в середньому, а цілком буквально: з коло 40 опитаних мейнстрімних економістів цілий 0 очікує позитивного впливу на середній клас в межах десяти років, а на бідних американців – цілий один економіст).
Багато в чому – найбільш радикальних своїх аспектах в першу чергу – риторика Трампа коливається і змінюється: замість стіни на кордоні підійде високий паркан, а потім знову ні, потрібна стіна; Трамп спочатку дуже не любить, потім захоплюється "розвідкою" в серії твітів; його плани щодо мусульман варіюються від реєстрації, нагляду за мечетями і заборони іміграції до неконкретного "з цим щось треба робити" та "ви всі знаєте мої плани, я завжди був правий". Є думка, що в основному позиція Трампа після виборів стала м’якшою – крім абортів і торгівлі (є й стара стаття на ПіМ про те ж саме).
Що очевидно? Головне – в Трампа є революційні плани і є яскравий стиль їх подачі. Їх якість і еволюція – вже зовсім інше питання.
І ще десять ключових законопроектів, які Трамп збирався подати. 6-7 з них вимагають додаткових ресурсів і роздувають дефіцит бюджету, інші – просто нейтральні в плані витрат. З найбільш резонансного – обвалити податки для середнього класу, ввести жорсткий протекціоністський режим, зробити іммігрантам "ну дуже зле" і захистити це все масою нової поліції і армійських витрат. Коротше кажучи, Трамп планує бути дуже активним відразу після призначення.
Якщо говорити про досяжність цього плану фінансово... порівняно з цим титанічне завдання збільшення вдвічі мінімальної зарплати і тероризувати цим бізнес без катастрофи – дитяча забавка. Економісти не підтримують плани Трампа (не в середньому, а цілком буквально: з коло 40 опитаних мейнстрімних економістів цілий 0 очікує позитивного впливу на середній клас в межах десяти років, а на бідних американців – цілий один економіст).
Багато в чому – найбільш радикальних своїх аспектах в першу чергу – риторика Трампа коливається і змінюється: замість стіни на кордоні підійде високий паркан, а потім знову ні, потрібна стіна; Трамп спочатку дуже не любить, потім захоплюється "розвідкою" в серії твітів; його плани щодо мусульман варіюються від реєстрації, нагляду за мечетями і заборони іміграції до неконкретного "з цим щось треба робити" та "ви всі знаєте мої плани, я завжди був правий". Є думка, що в основному позиція Трампа після виборів стала м’якшою – крім абортів і торгівлі (є й стара стаття на ПіМ про те ж саме).
Що очевидно? Головне – в Трампа є революційні плани і є яскравий стиль їх подачі. Їх якість і еволюція – вже зовсім інше питання.
...і він не з естаблішменту
Trump is the perfect modern American. He's a human consumption machine with no attention span, no self-control, no beliefs and no hobbies outside of sex, spending, eating and talking about himself.– Метт Тайббі, публіцист, демократ, автор. Я можу дуже яскраво з цим не погоджуватися, але...
Трамп дуже яскраво "не з ними", поміркованими, стандартними політиками – і разом з усіма своїми недоліками куди зрозуміліший для звичайного американця. З ним можна не погоджуватися і навіть його жахатися, але Трамп дійсно ідеал американського – куди ближчий і навіть "свій" для пересічного громадянина, ніж звичайний житель Білого Дому чи персонаж House of Cards.
Трамп теж надає перевагу "неінсайдерам" в формуванні свого кабінету: більша частина кандидатів на керівні посади державних агентств раніше ніколи в них не працювали. Більше того, часто вони явні опозиціонери і зовсім недавно з тепер своїми агентствами судилися. На практиці, ці люди в кращому випадку нічим не відрізняються від ненависних держслужбовців – або є більшими лоббістами, "інсайдерами" й корупціонерами – але представляють власний капітал і протилежні корпоративні інтереси.
А як пише Талеб з посиланням на опитування робітників, бідні американці не ненавидять багатих – багаті для них скорше герої легенд успіху, ніж історій про злих багачів. Надихають, а не викликають заздрощі. Бідні ненавидять професіоналів, які отримують високі зарплати, а не капіталістів: банкірів, державних службовців, менеджерів – "костюми" або "establishment".
Як справжній борець з тиранією чиновників, дипломатів і політиків, Трамп багато жаліється на нечесні вибори і політичну систему в цілому. Звичайний американець його в цьому розуміє – і так само не асоціює себе з професійними бюрократами, які не приховують своє вміння і готовність користуватися системою, як вона є.
Наскільки Трампова риторика і стиль відображає реальність? Є думка, що це велика суцільна брехня: його ідеї й плани нічим, крім розмаху і неправдоподібності, не відрізняються від стандартного набору стандартного радикального республіканця. Податкова реформа? 47,3% запланованого зменшення податків припадає на 1% найбагатших американців. Дежавю з 2012 року (до речі, хто не забув епічну дурню про інших 47%). Реформа фінансової сфери? Не було жодної секунди, коли республіканські лоббісти Wall Street приховували ціль прибрати Акт Додда-Френка і повернутися до чудового статус-кво 2007. І знову дежавю чотирирічної давності. Ксенофобія? Ну серйозно, про це не чув тільки забанений в гуглі. Є думка, що Трамп – просто більш сучасний і досконалий спадкоємець довгої традиції республіканського популізму.
Хтось готовий провести паралелі з українською політикою? Юлія Володимирівна, вклоніться публіці.
Ремарки про популізм, технології і глобалізацію
Люди незадоволені бідністю, безвихіддю й нерівністю. Люди логічно звинувачують в цьому владу – причому помірковані республіканські інститути втратили довіру так само, як помірковані демократичні.
Хіба дивно те, що цього разу для кожної з партій знайшовся кандидат, який готовий дати (чи хоча б запропонувати) те, що хотіли почути виборці? Берні Сандерс, радикальний демократ, людина з абсолютно протилежного кінця політичного спектру, пропонує зовсім інший посил, ніж республіканець Трамп – але насправді є популістом в тій же самій мірі. А якби на виборах замість Дональда переміг Берні, у назвах розділів цієї статті взагалі змінилося б тільки прізвище – основні повідомлення у них такі ж.
Поки людство все більше програватиме війну за багатство й рівність – собі ж (ефект "winner takes all", пам’ятаємо?), глобальним тенденціям чи роботам – незадоволених ставатиме все більше. І якщо забити на їх проблеми, рано чи пізно популісти виграють.
Антипопулістам же лишається вдихнути глибоко і змиритися з тим, що коли мейнстрім перестає пропонувати нормальні варіанти вирішення соціальних проблем, до влади приходять перші ж, хто запропонує альтернативу.
Хіба дивно те, що цього разу для кожної з партій знайшовся кандидат, який готовий дати (чи хоча б запропонувати) те, що хотіли почути виборці? Берні Сандерс, радикальний демократ, людина з абсолютно протилежного кінця політичного спектру, пропонує зовсім інший посил, ніж республіканець Трамп – але насправді є популістом в тій же самій мірі. А якби на виборах замість Дональда переміг Берні, у назвах розділів цієї статті взагалі змінилося б тільки прізвище – основні повідомлення у них такі ж.
Поки людство все більше програватиме війну за багатство й рівність – собі ж (ефект "winner takes all", пам’ятаємо?), глобальним тенденціям чи роботам – незадоволених ставатиме все більше. І якщо забити на їх проблеми, рано чи пізно популісти виграють.
Антипопулістам же лишається вдихнути глибоко і змиритися з тим, що коли мейнстрім перестає пропонувати нормальні варіанти вирішення соціальних проблем, до влади приходять перші ж, хто запропонує альтернативу.
"Together we will determine the course of United States of America and world for many years to come." – Трамп у промові прямо зараз.
P.S. Все більш радикальна опозиція
Маккейн, перший опонент Обами, був чистим представником мейнстріму.
Ромні, кандидат республіканців з 2012, зі своїми 47% вже досить сильно грішив і популізмом, і радикальністю.
Трамп у всьому перевершує Ромні. І його вже цілком нежартома порівнювали з Гітлером.
Хто міг би стати наступним кандидатом у президенти від республіканської партії, якби Хілларі перемогла?
