Взагалі, на кінець вересня планувалася зовсім інша стаття, але роботи, Бранко Міланович і розмови про страх перед майбутнім дали тему й натхнення для коротшої і куди менш технічної історії. Якоюсь мірою – продовження циклу "Соціум і Майбутнє".
Отже, чи варто чекати, що залізноголові роботи з майбутнього прийдуть і заберуть наші роботи?
Технології і продуктивність
або екскурс в Індустріальну революцію для тих, хто про неї не здогадується
Технологія не стоїть на місці і постійно розвивається – і з кожним днем допомагає досягати все більшого.
250 років тому перші машинні прялки могли замінити до трьох четвертин жінок, зайнятих в текстильній індустрії: якщо вірити даним цієї статті, одна працівниця з "дженні" могла випускати до 4 разів більше ниток за працівницю зі звичайним олдскульним пряльним колесом (яке практично нічого не коштувало і було в Британії тогочасною нормою).
Кажуть, ця технологія свого часу стала одним зі стовпів Промислової революції, яка виростила сучасну цивілізацію з аграрного минулого.
В кінці того ж XVIII століття запатентували перші машини для очищення бавовни (наприклад знамениту машину Вітні), які могли замінити одним до 25 працівників. Що дійсно цікаво, в цьому випадку не було ні особливого безробіття, ні знецінення робочої сили, навпаки: вивільнених рабів направили напряму на виробництво дефіцитної бавовни замість її обробки.
Спільна риса цих двох винаходів – вони збільшують продуктивність виробництва:
один працівник + нова машина = Х працівників на старій машині/без машини
Ось це загадкове "Х" описує максимальну кількість безробітних на одного зайнятого, яких можна очікувати від остаточного впровадження технології. Пряльна машина (не плутати з пральною машиною!) зробила непотрібними до 75% робітниць, бавовняна – до 96%.
Ці революційні числа – явно завищені, звісно. По-перше, ми говоримо про дуже обмежені ринки: очищення бавовни чи прядіння – лише один з багатьох етапів текстильної промисловості, яка навіть в цілому не має такої вже й великої частки ВВП: щойно звільнені безробітні зовсім скоро знайдуть нову роботу в іших секторах. По-друге, треба мати на увазі, що технологічний прорив здешевлює продукцію і сприяє розширенню виробництва і більшому залученню робочої сили. В найбільш граничному випадку діє так званий ефект Джевонса: технології для економії ресурсу (тої ж робочої сили, вугілля чи нафти) сприяють його вищому споживанню.
Згадаємо й інший винахід вже початку XIX століття – телеграфний апарат. В вікі написано, наскільки довго до його винаходу займала пересилка кореспонденції: з Лондона до Нью-Йорка – 12 днів, до Сингапуру – 45, до Сіднею – 73 дні. Скільки працівників і коней треба було б загнати, щоб переслати лист з Лондона до Нью-Йорка миттєво? Жодного. До появи телеграфної мережі це просто не було можливо: як винахід, телеграф сам створив свій ринок.
Лишається одне питання: чому я вирішив згадати про прялку, телеграф й Індустріальну революцію?
Роботономіка
або жива залізна рука, яка прийде і забере (джерело)
Ще не забули про страшне число "Х", про яке ми говорили на кілька абзаців вище?
Для роботів найближчого майбутнього (і я не лише про залізноголових чуваків – псевдоінтелектуальні алгоритми, програми й автоматизовані механізми теж підходять) в лівій частині "рівняння" вже просто нема працівника. Якщо власник встановлює досить таких роботів, з компанії можна звільнити всіх працівників, раніше задіяних в процесі виробництва.
Унікальність роботів в тому, що вперше за всю історію ми наблизилися до повністю автоматичних механізмів, які дійсно можуть повністю замінити людину. Вдосконалена прялка, навіть в найгіршому випадку, могла замінити не більше 75% працівників в дуже вузькій галузі – роботи можуть замінити 100% працівників у більшості галузей.
Кажуть, коло 45% сучасних робіт (до речі, звіт вже річної давності) вже за сучасного рівня технологій можуть повністю робити машини. Якщо алгоритми розпізнавання тексту досягнуть рівня людини, це число виросте до 68%. Звучить страшно?
Якщо читати "маленькі букви", не так сильно: йдеться про окремі маленькі види діяльності. Професія – офіціанта, наприклад – не може бути замінена машиною в цілому, але окремі етапи роботи може виконувати машина: приймати замовлення чи носити тарілки, наприклад. Автоматичні меню і маніпулятори, алгоритми обробки природної мови і генерації тексту, навігаційні системи і дрони-транспортери не можуть замінити цілу професію – але можуть висмикувати з неї цілі складові. Тобто майже половина (або, в перспективі всього одної технології, дві третини) діяльностей можуть бути автоматизованими.
Той же звіт каже, що всього 5% професій вже сьогодні може бути автоматизовано повністю. Вже вчора – дослідження встигло злегка застаріти.
Куди більше професій, які під загрозою уже в найближчому майбутньому, коли якість технологій, машин й алгоритмів ще трохи покращиться. Гуглотранслейт ставить під загрозу роботу перекладачів, а Skype вже досить давно пропонує таку ж фішку для перекладу дзвінків. Автоматичні автомобілі, за яких недавно почав говорити новий неочікуваний прихильник, створюють загрозу для професії водіїв... а якщо поєднати роботизацію з уберизацією перевезень, виходить взагалі катастрофа – особисті авто можуть взагалі стати непотрібною розкішшю (тонна сферичного скепсису). Машина для створення наративів Quill зовсім скоро почне витісняти клерків, аналітиків і журналістів (і мене!), узагальнюючи дані і описуючи тренди замість людини. Якщо вірити тому ж звіту McKinsey, і дуже високооплачувані професії теж під загрозою автоматизації – роботу CEO, наприклад, вже зараз на 20% можна автоматизувати – що куди менше, ніж потенціал автоматизації роботи ремонтника чи ландшафтного дизайнера.
Вже в найближчому майбутньому занять, які зможуть повністю виконувати автомати, стане куди більше. Якщо вірити цьому дослідженню, до 47% професій (у США, звісно) під загрозою повної автоматизації вже в найближчому майбутньому. Економічний звіт Обами каже, що роботи можуть замінити людину в 83% вакансій у низькооплачуваних професіях (до 20 доларів на годину зарплати – або 62% всіх працівників) або потенційно зробити безробітними 51% працівників у США – і це взагалі не враховуючи вплив на більш високооплачувані роботи.
Страшно? Має бути.
Три (насправді, дві) заповіді Бранко-оптимізму
або 1) добрий неантропоморфний 2) телеграф 3) на сонячних батареях
Один економіст – його звати Бранко Мілановіч – мудро й правильно написав про страх перед роботизацією і міфи, які цей страх підживлюють.
Міф 1: Роботи заберуть вашу роботу назавжди.
Економісти знають, що в короткостроковій і довгостроковій перспективі світ виглядає дуже по-різному. В короткостроковій перспективі, дійсно, роботи можуть просто витіснити людину з її професії – замінити собою офіціантів, клерків чи CEO. В довгостроковій – цих роботів треба встановлювати, ремонтувати, розробляти: роботизація створить цілі професії з обслуговування автоматів та інформаційних систем.
Все як завжди було: звільнені й невдоволені з часом перепрофільовуються, не вічно ж їм бути безробітними? Кожен технологічний прорив супроводжувався передчасними страхами про масове вічне безробіття, але щоразу цього не траплялося. Чому це має статися цього разу? Чому особисто я боюся, що це станеться саме цього разу?
Проблема в тому, що більшу частину нових робіт, які ми може створити роботизація, вона і поглине. В індустріальну революцію машини змогли частково замінити жінку-прялку – але створили роботу для монтера, ремонтника, інженера й винахідника. Цього разу роботи вперше так само ставлять під загрозу і зайнятість у супутніх галузях.
Так, нових роботів треба буде створювати й налагоджувати – але з цим цілком справиться дрібка не замінених високотворчих спеціалістів (це якщо роботи не опанують творчість) і нові ж роботи. Тому точно не варто очікувати серйозної компенсації втрачених вакансій за рахунок підйому обслуговуючих і пов’язаних професій.
Чи міф це? Є всі шанси, що ні – і цього разу технологія збирається змінити правила гри назавжди.
Міф 2: Потреби скінченні і вичерпні.
Пам’ятаєте телеграф? Роботизація теж створить багато цілком нових ринків і потреб.Найпростіший пошук "future jobs" дає цілі списки абсолютно божевільних для сучасності професій. Космоархітектор, цифродетектив, термоядерний інженер, телепат, спеціаліст з Robot Relations. Менеджер-спрощувач, ностальгіст чи робопсихолог. Архітектор доповненої реальності, розробник аватарів, спеціаліст з цифрових валют і ще 52 нових професії (футурологи продумали цей список куди краще, ніж журналісти – свої). Гейткіпери, бустери, демілічі й симулякри з більш художньої (і водночас технічної, особливо зважаючи на десятирічний вік) літератури. Зрештою, майже сучасна вакансія оператора 3д принтерів.
Ми захоплюємося цими неочікуваними новими професіями – але насправді вони матимуть менші наслідки, ніж нам здається і хотілося б. Втім, історія показує, що "футуристичні" раніше професії сьогодні не є серйозною складовою ринку праці.
Якщо вірити Бюро статистики праці у США, найбільш поширені професії – дуже архаїчні: продавці, касири, офісні працівники, кухарі, медсестри, офіціанти, спеціалісти з обслуговування клієнтів, прибиральники, грузчики, секретарі й адміністратори. Це не гейм-дизайнери, архітектори чи маркетологи, яких вважають найінновативнішими професіями зараз. Навіть не комп’ютерні спеціалісти, бухгалтери чи інженери, які як масове явище з’явилися вже в XX столітті. Більша частина працівників зараз зайняті в старих, знайомих ще у 1900, не кажучи навіть про 1950ті, професіях.
Виходить, "оновлення" вакансій відбувається не так вже й швидко, але раніше його було досить, щоб компенсувати повільне витіснення робітників через технології (якщо врахувати, як "завмерли" медіанні доходи – в найближчому минулому вже не повністю). Сьогодні ж технології будуть витісняти робітників швидше, ніж будь-коли до цього – але чи створить це автоматичний сплеск в "нових" професіях?
Не думаю. Але – на це можна хоча б надіятися.
Міф №3 у статті Мілановича стосується зовсім не роботів, а іншого виду апокаліптики. Часом кажуть, що закінчиться нафта (чи якийсь інший важливий ресурс – уран, чисте повітря, вода чи дрова) і ми всі помремо на постапокаліптичних руїнах. Чесно, страх вичерпання ресурсів зовсім протилежний до страху перед роботами, і я теж вважаю його пустим міфом. Останній сплеск ресурсної паніки закінчився разом з фрекінгом і початком розробки шельфів, а тепер питання вічного зростання ціни нафти взагалі не стоїть.
Висновки, або обіцянки роботосоціології
Тепер ми знаємо, що роботи можуть прийти і знищити роботу більшої частини людства.
Це стосується не лише низькооплачуваних працівників з механічною роботою. Так само вже найближчим часом можуть постраждати і більш "елітні" професії. Навіть тим, хто не потрапить під хвилю скорочень, прийдеться конкурувати з мільйонами нових безробітних. Хоч це й зачепить найбільш низькооплачувані професії, але роботизація загрожує й більш престижним вакансіям.
Наступні питання, на які я планую дати відповідь вже найближчим часом: як з цим може існувати суспільство, що можуть зробити уряди і чому таки не варто боятися роботів.
