СіМ: Зарплату – роботам (ч.1)

Як виглядатиме суспільство майбутнього? Рай з гарантованим доходом, високим перерозподілом ресурсів і свободою творчості (підкажу, з першого разу в Швейцарії протягнути цю позицію не вийшло)? Досить природна поляризація суспільства, як в "Сталевих печерах" Азімова? Абсолютно тоталітарне розділення, як в "Цивілізації статусу" Шеклі?

І взагалі, чому суспільство майбутнього має бути несхоже на сучасне? Ну нерівність, ну роботи (а от про роботів, якщо не читали раніше, варто глянути – без цього вийде неправдоподібно) – але чому це має драматично змінити соціум вже в найближче десятиліття?

Про гарантований дохід чи тоталітарні антиутопії пишуть багато... але ми краще продовжимо сучасну ситуацію в майбутнє на кілька років – і глянемо на проблему зблизька.

Статус Кво

В першу чергу слід знати, де ми зараз. Даних, як завжди, не вистачає – нас не так вже й сильно цікавлять середні дані (в ключі згаданого в першій статті циклу факту, що дохід – частина Екстремістану), а навіть медіана – вже нетривіальна деталізація.

На щастя, в нас є США і їх чудова детальна інформація: американське бюро статистики публікує інформацію не просто про середнє, а й більш детальні, медіанні та квінтильні дані. Кожна маленька група в таблиці нижче – 20% домогосподарств, відсортованих за доходом: перша табличка відображає 20% найбідніших сімей, наступна – 20-40%, і так аж до останньої колонки, яка включає 20% найбагатших домогосподарств. Перших чотири групи досить однорідні: нормальні сім’ї в одній групі досить схожі між собою, остання – дуже рихла й нечітка, і включає одночасно просто забезпечених та мільярдерів: пара дантистів (на прізвище Грейнджер, щоб уявляти було легше) з середини найбагаштої групи відрізняється і за доходами, і за стилем життя від сім’ї Гейтсів куди більше, ніж від досить забезпеченої сім’ї клерків з групи IV.

Найважливіше, що ми бачимо в табличці нижче – структура доходів до оподаткування (сумно, структури доходів після сплати податків, які сім’я отримує "на руки", так просто не знайти) від американської податкової адміністрації.

Останній рядок – чисті активи або, англійською, net worth: вартість всієї власності сім’ї мінус всі її борги. Домогосподарства зазвичай володіють масою грошей і речей (що важливо, в моїх даних спеціально не враховується дім), але цілком можуть при цьому мати від’ємні чисті активи – якщо при цьому накопичили надто багато боргів.

	Найбідніші 20% сімей	II	III	IV	Найбагатші	Середня сім’я
Дохід до оподаткування	25 400	47 400	69 700	103 700	265 000	100 200
Зарплата і ко	53%	57%	63%	69%	60%	62%
Дохід від бізнесу	6%	3%	2%	2%	11%	7%
Дохід від капіталу	1%	1%	2%	3%	16%	10%
Інші доходи	2%	5%	9%	11%	8%	7%
Трансфери від держави	38%	34%	24%	14%	5%	14%
Дохід після оподаткування	11 594	30 812	53 741	86 473	193 352	75 194
Чисті активи* (крім дому)	1 441	6 689	16 523	48 950	179 143	50 361

Далі ми припустимо, що структура доходів до і після оподаткування збігається, що на практиці дуже велика дурниця. Доходи в США оподатковуються неоднорідно і прогресивно: ставки податків на capital gains, ріст капіталу – куди нижчі, ніж податку, який стягуються з зарплати; а оподаткування зарплати у дві тисячі доларів на місяць і двадцять робиться за дуже різними ставками. Але навіть це краще, ніж нічого – а нас цікавить якраз структура "справжнього" доходу, який вже після всіх податків отримує домогосподарство.

Які тенденції можна побачити? Основна частина доходів – зарплата, яка формує щонайменше половину грошового потоку сім’ї, і трансферти від держави (як прямі виплати, так і тематичні субсидії – медична страховка за державний рахунок, наприклад). Надходження від капіталу, ведення бізнесу чи інші некатегоризовані доходи – маленька частина загальних доходів, яка в сумі стає суттєвою лише для найбільш багатої частини населення.

Що бідніша людина, то більше вона отримує від уряду – очікувано. Доходи від капіталу і чиста власність – навпаки, ростуть разом з багатством: багаті мають більше активів і отримують від цього більше доходів. Доходи від бізнесу не формують чіткого тренду: бізнесом займаються як дуже бідні (уявімо собі візочок з хот-догами чи маленьку ферму), так і найбагатші (Уоррен Баффет записує доходи від своєї інвестиційної компанії в цей самий рядок). Якщо не зважати на найбагашту категорію (очевидно, викривлену супербагатими), важливість зарплати і пов’язаних платежів росте по мірі росту доходів.

Що ще важливо, сума активів росте набагато швидше, ніж доходи: нерівність активів значно вища, ніж нерівність доходів. Основний фактор в цьому – зарплата: мінімальна зарплата в США зараз коло 8 доларів на годину, максимальна якось сягала коло 13 тисяч. Фізично, людина не може працювати на кілька порядків більше чи краще – і тому розрив між мінімальною і максимальною зарплатою не може рости нескінченно. Втім, це не працює для доходів від капіталу чи бізнесу: людина цілком може мати і в тисячу, і в мільйон разів більше капіталу (який, між іншим, буде приносити в тисячу чи мільйон разів більше доходів). 

0001 PR (post robots)

Почнемо з головного припущення: що зміниться, якщо прийдуть роботи?

Раніше ми багато говорили про безробіття, але на цьому рівні більше значення має ширина і обсяг операцій, в яких робот замінить людину – а не частка повністю замінених професій. Якщо половину роботи людини може зробити робот, імовірно, нема сенсу платити їй більше половини зарплати – або звільнити половину персоналу повністю, а інших завантажити повністю. Ці два сценарії дуже по-різному впливають на структуру доходів – але обидва більше залежать від того, наскільки сильно роботи заміняють людську робочу силу, а не від того, яку її частку роботи замінили повністю.

Кажуть, коло 45% сучасних робіт (до речі, звіт вже річної давності) вже за сучасного рівня технологій можуть повністю робити машини. Якщо алгоритми розпізнавання тексту досягнуть рівня людини, це число виросте до 68%. Звучить страшно?
Якщо читати "маленькі букви", не так сильно: йдеться про окремі маленькі види діяльності. Професія – офіціанта, наприклад – не може бути замінена машиною в цілому, але окремі етапи роботи може виконувати машина: приймати замовлення чи носити тарілки, наприклад. Автоматичні меню і маніпулятори, алгоритми обробки природної мови і генерації тексту, навігаційні системи і дрони-транспортери не можуть замінити цілу професію – але можуть висмикувати з неї цілі складові. Тобто майже половина (або, в перспективі всього одної технології, дві третини) діяльностей можуть бути автоматизованими.

Відповідно, мій сценарій №1 – люди будуть працювати менше і отримувати пропорційно менше зарплат.

Найпростіший і найщедріший для найменш забезпечених робітників варіант – припустити, що ми просто втратимо 45% зарплат. Ясно, що для найменш оплачуваних робіт втрати будуть куди вищі – можливо, втрачені доходи дотягнуть до 80% для малооплачуваних посад. Проблема в тому, що жодної чіткої ідеї про подохідну структуру втрат в нас нема. Так, ми знаємо, що касира в макдональдсі, далекобійників чи клерків роботореволюція зачепить більше, ніж хорошого науковця чи СЕО – але водночас вона так само знищить професії досить високооплачуваних перекладачів, чиновників чи психологів, але практично не зачепить прибиральників та ремонтників. Краще дозволити таку помилку, ніж вигадувати нову структуру – тим більше, якщо хочеться, можете самі підставити будь-яку.

Натомість невиплачені в вигляді зарплат гроші ми чесно (!), повністю (!!) й рівномірно (!!!) перераховуємо на користь доходу від бізнесу й капіталу. Виходить, що капітальні доходи виростуть на 164% – причому для кожної з категорій населення однаково.

Реально, ми – ще ті оптимісти.

	Найбідніші	II	III	IV	Найбагатші	Середня
Зарплата і ко	3380	9660	18621	32817	63806	25641
Дохід від бізнесу і капіталу	2144	3255	5678	11420	137883	33762
Інші доходи	232	1541	4837	9512	15468	5264
Трансфери від держави	4406	10476	12898	12106	9668	10527
ДОХІД	10161	24931	42033	65854	226825	75194
Порівняно з "до роботів"	-12%	-19%	-22%	-24%	17%

Інші доходи і перерозподіл від уряду не міняються, як не міняється і величина і розподіл між категоріями податків – повторюсь, це абсолютно фантастичний сценарій.

Що цікаво, в цьому сценарії найбільше страждає середній клас, причому, що багатший – то більше: бідні мають підтримку держави, а дійсно багаті – капітальні доходи. Що цікаво, багатий середній клас – якраз ті ж люди, які голосували за Трампа, альт-райт і за глобальні зміни в системі. Група IV – сім’ї з 60-80 персентилю доходів: клерки в банках, вчителі, інженери – страждають найбільше. Іронічно, що та ж політика Трампа – захмарний протекціонізм, активне субсидування, бюджетний дефіцит – короткостроково підвищує рівень зарплат, але водночас заохочує переходити на роботів (так само, як дорогий бензин заохочував перехід на Теслу); на наступних виборах, цілком можливо, американський політикум буде боротися не з мексиканцями, а з роботами.

Якщо додати до горизонту планування кілька років і припустити 68% заміну працівників роботами і технологіями, втрати від неї дотягують до третини доходів (а найбагатшу категорію, навпаки, роблять на четвертину багатшою). По факту, це провалює рівень доходів сімей вниз на цілу групу: домогосподарства група IV після такого зниження доходів мають такі ж доходи, як в групі ІІІ до приходу роботів. Це трохи компенсується зниженням собівартості і, відповідно, цін – роботи обходяться куди дешевше, ніж істоти з плоті і крові; з іншого боку – іде

Очевидно, якщо з цим нічого не зробити, люди, які раптом втратили чверть чи навіть третину доходів, будуть дуже невдоволені – на рівні громадських заворушень, палених покришок та імпічменту. 

Замість закінчення: трохи про перерозподіл

або офіціанти, гладіатори і працівники "сфери послуг"

Отже, ми на повній швидкості летимо у світ, де більша частина наших занять зникає – що особливо стосується середнього класу. З більшості сучасних професій лишиться небагато: мінімальна кількість ремонтників, кухарів чи прибиральників – хаотично структуровані і не надто високооплачувані роботи. Можна чекати невеликого росту в обслуговуючих професіях: мільйонерам майбутнього будуть цікаві живі офіціанти, дворецькі, коханці чи спортсмени – використовувати для цього роботів некруто. Для решти ж...

Якщо нічого різко не зміниться, нас чекає безвихідна бідність і беззмістовні, але масові акції громадської непокори, істеричний популізм і дурна реакційна політика. Або, як альтернатива, повний перегляд моделі суспільства і відчайдушні зусилля, щоб реалізувати будь-яку з утопічних моделей "світу без роботи". Це все множиться на можливу технологічну депресію і дефляцію (!), від чого прогнози стають ще більш неприємними.

Що особливо цікаво для України – ми досі не можемо справитися навіть з попереднім рівнем проблем перерозподілу. Для вирішення вже нової, наступної групи проблем грошей в нас тим більше нема.

Які й як? Все в наступній частині.