Я чесно думав, що про коронавірус сказав абсолютно все, що треба було, але з останніми заявами Милованова, здається, пора відволіктися від інститутів і витягнути крейду з фломастерами.
Але колишній міністр і видатний український економіст запропонував ідею "жорсткого локдауну на два-чотири тижні", яка якимось чудом має допомогти — і після третього за день пояснення, що (як я думаю) саме він мав на увазі, мені здається, краще відволіктися і винести це в окрему тему.
Оцініть, до речі, як працюють мої епідеміологічні прогнози з піврічною ретроспективою — конкретно ніяк: літнє зменшення R0 до 1.023, ніяк не пов'язане з відміненим ще в травні всеукраїнським карантином, я не прогнозував взагалі, а з ним ми запізнюємось порівняно з моїм графіком на цілих два місяці. Каюсь.
P.S. Особлива іронія в тому, що лаври найгіршого прогнозиста в цій країні навіть з цією жахливою "точністю" все одно належатимуть не мені.
Звичайні карантини (R0>1) і flatten the curve
Нагадую, для кожної хвороби характерна своя ідеальна швидкість поширення, яку називають R0 — і перебіг та пік епідемії залежить в першу чергу від цього числа. Отакі результати дуже спрощеної симуляції для умовної країни з 38 мільйонами населення: на першому графіку активні нові хворі, на другому — їх загальна кількість.
Що вищий R0, то ранішим і "гострішим" буде пік епідемії — але все раніше і почне стабілізуватися. Загальна кількість хворих так само залежить від R0, але при дуже високих його значеннях в будь-якому випадку хворітиме все населення: всі заразяться ще до того, як накопичиться критична маса перехворілих.
Зі зменшенням R0 пік стає нижчим, а "дзвіночок" кривої кількості хворих — плавнішим. Тому ми говоримо, що карантини "розгладжують" криву ("flatten the curve" це і означає, власне), але не захищають від епідемії.
Ну, це ми всі і так знали.
Але є ще одна опція. Тоталітарно-ядерна.
Теорія: ТОТАЛЬНИЙ локдаун (R0→0.5)
По суті, те, що хоче запропонувати зараз колега-економіст — обвалити кількість хворих назад до весняних або хоча б літніх рівнів, від яких не хочеться панікувати і рвати на собі волосся.
Що буде, якщо уявити себе в тоталітарній країні, де це можна адмініструвати, і просто грізно заборонити всі контакти на кілька циклів розповсюдження вірусу? Зупиняється економіка, не працюють бізнеси і магазини, не їздить метро і транспорт, люди тихенько сидять вдома і не показують носа в місця, де можуть хоча б випадково зустріти когось ще — але хворі не можуть заразити інших і виходить "збити швидкість поширення захворювання"?
Головне — щоб таке (тоталітарне) чудо знизило R0 нижче 1.0, причому бажано відчутно: з кожним циклом кількість нових хворих буде падати, і країна фактично повертатиметься на тижні і місяці назад — до моменту в минулому, коли нових хворих було стільки ж. Що нижче опускається R0 через наші заборони, то швидше ми відгортаємо час назад — на одиниці він просто зупиняється, а омріяний 0.0 буквально за тиждень поверне нас на сам початок епідемії. Потім локдаун закінчиться, і все почнеться по новій...
Візьмемо конкретний сценарій, в якому R0 опускається до 0.5 (всього на три тижні, як замовляв Милованов), на 20 тижні поширення епідемії: цей сценарій видно на графіку жирним зеленим кольором, а акуратний пунктир показує, як воно б мало бути без всяких хитрих екс-міністерських штучок.
По суті, цим кроком ми просто зробили "ресет" (або скористалися машиною часу): загальна кількість хворих і пік епідемії будуть такі ж, але все почнеться заново з давно пройденого рівня — як ніби нам дали знову загрузити весняний "сейв". Оскільки на 24-му циклі ми знову перейшли до 8-го, пік зміститься на 16 циклів вправо... і більше нічого не зміниться.
Чи корисно це в ситуації, коли останні 3-4 місяці (і 65 мільярдів гривень) країна готувалася до карантину ...ніяк? Так, звісно: це дасть можливість ще 3-4 місяці (і 65 мільярдів гривень) витратити на те, щоб не готуватися до карантину.
Коротше кажучи, це круто і має багато сенсу, якщо неконтрольоване поширення епідемії має всі шанси призвести до катастрофи і погромів вже сьогодні.
Практика: чи це можливо?
OH LORD NO.
Ні, ніяк. Навесні (без літнього кліматичного бонусу) всіма правдами і неправдами в Україні вдалося опустити R0 до 1.2 — при цьому економіка була зупинена без всяких компенсацій, і так не працювали бізнеси і магазини, і так зупинили метро і громадський транспорт, і так загнали більшість товарів першої необхідності в зону дефіциту, і так замкнули переляканих людей вдома і зовсім обмежили контакти.
І при цьому кількість контактів все одно на 20% перевищила критичну позначку в 1.0. При тій же кліматично-епідеміологічній ситуації (а осінь, імовірно, нагадує в цьому весну) — це наша межа, вище якої, по-моєму, ми просто не скочимо.
Причому в Україні на той момент ще були фінансові резерви (і в громадян, і в уряду) і запас легітимності: до "Епіцентру" і "Велюру" карантин вважався хоча б справедливим, а до чудового обгрунтування заборони прогулянок — навіть міг вважатися виправданим. Можливо, резерви можна компенсувати вливанням грошей в економіку — я не робив розрахунків — але звідки взяти довіру й легітимність?
В той же час, як я вже писав, протягом першого карантину ми вже зробили всі можливі тактичні помилки — і це вже не перегорнеш назад і не ресетнеш.
Тому я не бачу як такої ефективності державного регулювання можна досягти без тоталітаризму, якого, коли я востаннє дивився на вулицю, у нас не було.
Фантастика. Не треба так.
