Ерзац, солодкий ерзац

Вітаю в реальному світі, Нео.

Економічні моделі чи простий здоровий глузд зазвичай об'єднуються одною чудовою спільною рисою: вони пропонують прості методи досягнення мети. Хочеться сну – поспи. Хочеться їсти – поїж. Хочеться вберегти прибутки внутрішнього виробника – піднімай мито. Хочеться збільшити внутрішній попит – стимулюй економіку, зовнішній – девальвуй.

Хочеш великого і чистого кохання?..

"Основи операцій в реальності"

...тижневе навантаження 168 год. Тривалість курсу...

Втім, реальність відрізняється.

Буває, поспати заважає робота. Поїсти – дієта. Політики – проти збільшення дефіциту, населення – проти інфляції. І влада, і опозиція проти слабкої валюти. Безсовісно обкласти митом весь імпорт заважають міжнародні договори. В великого і чистого кохання завжди є хлопець, дівчина або ревнивий кіт.

Це все зветься інституційними обмеженнями і – як видно з назви – дуже, дуже обмежує. Але ж хочеться! 

Для цих випадків особливо корисно знати кілька замінників. Можливо, не таких простих, приємних чи ефективних – але хай хоча б якось діють. Що більше цих фокусів тихенько вкриваються пилом в вашому рукаві, то рідше обставини ставатимуть непереборними. Кажуть, це добре.

Можна пити каву. Готувати дієтичні тістечка. Гарантувати кредити. Провести фінт під назвою "фіскальна девальвація". Уважно прочитати статтю IV ГАТТ. Ще раз, цього разу якісніше провести фіскальну девальвацію. Цікаво? 

Тоді про все, крім кави і тістечок, по черзі... Почнемо.

Гарантуємо розвиток економіки

Добре бути великою економікою, але всіх проблем не вирішує. Зокрема, в великої економіки є здоровенний внутрішній ринок – здатний, наприклад, цілком випадково обвалитися в результаті якої-завгодно бульбашки чи просто так, спричинивши глобальну депресію.

Якщо говорити про можливості стандартними засобами "підігріти" внутрішній попит, з критичної фази кризи світ вийшов практично без боєзапасу. No ammo. Великі червоні літери.

Традиційна монетарна політика вперлася в межу нульових ставок. Нетрадиційна – в відчайдушний опір особливо чутливих до інфляції політиків, стурбованих подальшим збільшенням вже і так безпрецедентно розширених балансів Феду та ЄЦБ. Мало того, ефективність монетарної політики в будь-якій формі (крім, можливо, "грошей з гелікоптера") в кращому випадку невисока, в гіршому – сумнівна.

Традиційне фіскальне стимулювання теж обмежують: криза лишила в спадок серйозний рівень державного боргу, що дало привід кричати про потребу скорочувати дефіцити в режимі жорсткої економії (в авторів, нових кейнсіанців в середньому по 4,7 днів на тиждень, волосся стає дибки).

Що робити, що робити? Дуже, дуже давно – ще на початку 2012 року – я писав статтю саме з такою назвою про те, як поводитися уряду і ЦБ в ситуації боргової паніки.

Інструментом, який здатний допомогти в такому випадку, можуть бути явні чи неявні державні гарантії. Гарантувати може Центральний банк, сам уряд чи навіть муніципальні органи. Центральний банк гарантує облігації уряду і банків, уряд – борги стратегічних підприємств, муніципалітети – компаній-лоббістів (звісно, проблема інтересів існуватиме і на вищих рівнях). Що отримує економіка? Правильно гарантований борг сприймається набагато безпечнішим, що має прямий вплив на вартість фінансування, прибутки і ризики ведення бізнесу (90% гарантованого боргу в пасивах під помірні 2% річних приємніші для компанії, ніж консервативний баланс з 30% боргового фінансування, але за ставки в 10%). Можливо, це не так ефектно, як закидати все грошима з вертольотів чи оплачувати з бюджету беззмістовне копання ям – але діє. І, головне...

Що не заважає застосуванню гарантій? До певного моменту жодні політичні чи інституційні обмеження просто не подіють. Плюс державних гарантій в тому, що вони не псують баланс ЦБ чи дефіцит бюджету. Так, обліковується не лише прямий борг, а й гарантований – але останнього далеко менше стосуються інституційні обмеження. А поки їх розширять, поглиблять і перенацілять ворожі політичні сили, можна вигадати хоч один новий механізм.

Кейнсова девальвація

Добре бути великою економікою, але не в кожного виходить. В малі експортозалежні країни криза зазвичай приходить ззовні: через канали інвестицій і торгового балансу. Як виправити різке падіння експорту? Девальвувати. Як виправити відсутність різкого скорочення імпорту? Девальвувати! Як виправити різке скорочення інвестицій? ДЕВАЛЬВУВАТИ!

Інколи просто чудово бути Україною: ми маємо фіксований в рамках валютного таргетування, а тому досить сильно контрольований Нацбанком і, що не менш важливо, завжди готовий обвалитися, обмінний курс. Звісно, можливості завжди менші за бажання, але відпустити курс національної валюти в вільне падіння НБУ може завжди: ревальвації завжди маленькі, а девальвації – великі.

Що робити гіпотетичній країні з офіційним інфляційним таргетуванням, неконтрольованим прямими методами курсом британського фунту стерлінгів і вічно незадоволеними фінансовими журналістами? Що робити гіпотетичній країні взагалі без ЦБ, валютою якої є цілком конкретне євро? Що робити гіпотетичній країні з серйозною короткою валютною позицією, в якій навіть думка про девальвацію має присмак боргового колапсу? Абсолютно ясно, що звичайна девальвація в такій ситуації неможлива. Що замість?

Кажуть, ще в знаменитому 1931-му не менш знаменитий Дж. Майнард Кейнс (кривавий ідеолог закопування під асфальтом... Великої Депресії. заживо!) писав про можливу заміну звичайної девальвації одночасним нарощенням ставок мит і субсидій. Дуже схоже на звичайну девальвацію, але...

Не вимагає ні специфічної монетарної політики, ні навіть наявності власної валюти. Не потребує ніяких нових установ чи інституційних змін. Не має прямого впливу на капітальний баланс, не перерозподіляє багатство в рамках міжнародного кредитування жодним чином (зміна розподілу доходів в таких умовах – ціла окрема тема з купою милих графіків).

Інколи, втім, трапляється так, що спроба обійти одні обмеження призводить до болючого удару лобом об інші: на даний момент практично нереальне суттєве підвищення ставок мит, а встановлення субсидій хоч і технічно можливе, може  закінчитися неприємно. Три страшних літери. СОТ. No ammo.

Як по-іншому можна оподаткувати імпорт і субсидувати експорт? Раджу задуматися секунд на 38,5. А поки – про страшні слова на "с".

Спокуса. СОТ. "С"

It’s not an S. On my world it means hope.

Well, here it’s an S. How about — ‘Sup– 

Практично всі серйозні гравці на міжнародній арені оперують в правовому полі СОТ. Зокрема, Україна офіційно "грає за правилами" з 2008 року. Останнім серйозним придбанням організації була Росія, яка закінчила довгий процес вступу до СОТ в 2013 році. 

Одною з основних рис митної політики в СОТ – аж на рівні основного принципу – є "зв'язані" ставки мита з чітко зафіксованим максимальним рівнем; підвищувати ввізні мита навіть в межах дозволеного рівня стає непросто, за його межами – практично неможливо. Так само проблематичним є застосування будь-яких інших зборів чи обмежень під час чи після митного оформлення імпорту: однакове ставлення до вироблених всередині країни і за кордоном товарів теж належить до першочергових принципів СОТ. Так, цілком може не вийти навіть організувати невинне стягнення з імпорту утилізаційного збору. Найближчі сусіди, наприклад, якраз на шляху до такого "не вийшло". То як в межах правил СОТ можна обмежити імпорт?

Наприклад, в матеріалах спеціалізованого курсу СОТ згадують заміщення антидемпінговими заходами стандартних мит перед прийняттям Угоди про застосування статті VI ГАТТ, яка діє й досі:

As tariff rates were lowered over time following the original GATT Agreement, anti-dumping duties were increasingly imposed, and the inadequacy of Article VI to govern their imposition became ever more apparent.

Про заміщення мит антидемпінговими заходами пишуть і в цій, вже досить старій, статті.
Це стосується не лише антидемпінгових заходів: застосування спеціальних чи компенсаційних заходів також може замінити стягнення мит. Слід зауважити, що приводом для останнього варіанту є якраз неправомірні субсидії з боку країни-цілі, що додає певної пікантності кожному рішенню про субсидування експортоорієнтованого виробництва.
Всі подібні заходи не лише краще відповідають правовому полю СОТ, а й мають репутацію набагато більш виправданих, ніж більш довільні торгові бар'єри: для чого ще існує строге регулювання, як не для покладання на нього відповідальності? Крім того, незалежно від реальної причини, приводом застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів є недобросовісна конкурентна практика, що дає можливість покладати вину на експортера (спеціальні заходи можна вважати більш чесними: їх застосовують з явно декларованою ціллю покращити стан внутрішнього виробника).
CEPR з приємною частотою і періодичністю готує матеріали щодо протекціонізму: ось, зокрема, останній звіт Global Trade Alert. Так, за річний період з другого кварталу 2012 по перший квартал 2013 заходів торговельного захисту вперше було виявлено більше, ніж звичайних, стандартних підвищень ставок мита: 110 проти 64.

Цей висновок – про застосування інструментів торговельного захисту як заходу протекціонізму – підкріплюється не лише необробленими даними.
Застосування остаточних антидемпінгових заходів Європейською Комісією можливе тільки за умови переважної підтримки рішення з боку окремих країн-представниць в ході голосування – що створює широке поле для дослідження впливу різниці національних характеристик на рішення про застосування антидемпінгових заходів. Найбільш статистично значимими факторами в здійсненому на основі таких даних дослідження Нордстрома є загроза зазнання шкоди від заходів в відповідь на антидемпінгові, наявність внутрішніх лоббістів на користь застосування заходів і... підтримка протекціонізму населенням! Цікаво, що підтримка протекціонізму правлячою партією є і близько не такою значимою. Популізм же.
Дослідження цих даних згадує і Саймон Евенетт в популярному викладі своїх ідей в статті про зіткнення між Китаєм і ЄС (і США) щодо імпорту в Європу сонячних батарей. Що характерно, згідно з його дослідженням 2005 року найбільш схвально до антидемпінгових заходів ставилися представники країн, які зовсім невдовзі після цього стануть GIPSI (крім Ірландії, але додається Франція). Гарно, що згаданий в статті конфлікт зовсім недавно закінчився: ЄС та Китай домовилися обмежити ціни імпорту (єдине зауваження до новини, відповідно до угод СОТ демпінгом вважається продаж товару на експорт за ціною, меншою не за собівартість, а за звичайну ціну на внутрішньому ринку. журналісти!): уряди задоволені домовленістю, внутрішні виробники вимагають більш обмежувальних заходів – ситуація цілком звичайна.

Фіскальна девальвація в правильному виконанні

Кейнсове виконання фіскальної девальвації, нагадую, проблематичне якраз в зв'язку з угодами СОТ: застосування мит, аналогічних їм заходів чи технічних бар'єрів може закінчитися в органі врегулювання спорів СОТ, а субсидії – всього-то звичайними компенсаційними заходами.
Звісно, вхідні обмеження можна замінити на заходи торговельного захисту – але... По-перше, застосування остаточних заходів миттєво не відбувається: залежно від вибору інструменту, весь цикл розслідування може зайняти і більше року. По-друге, інструменти торговельного захисту – річ індивідуальна: для кожного нового застосування потрібно проводити додаткове розслідування, витрачати час і гроші. По-третє, згадана краща репутація не відміняє можливості зазнати припинення в загальному рівноцінних поступок за умови порушення визначених критеріїв – а багатообіцяючі випадки імпорту, які можна згідно з усіма чи майже усіма правилами обкласти антидемпінговим, спеціальним чи компенсаційним митом, рано чи пізно закінчуються. Одним словом, інструменти торговельного захисту можуть заміняти точковий протекціонізм, але не однорідне підвищення мит на всі товари.
Що замість?
Фархі з Гарварду та Іцхокі з Принстона пропонують цікаву політику, базовану на неоднаковому впливі податків з продажу (наприклад, класичний український ПДВ) і внутрішніх податків (податку на прибуток чи з доходів) на окремі види діяльності – імпорт, внутрішнє виробництво для внутрішньої реалізації і експорт. Як в табличці:

	Імпорт	Внутрішній продаж	Експорт
Податок з продажу	+	+	-
Внутрішній податок	-	+	+

Виходить, податки з продажу не впливають на експорт (продаж відбувається в іншій країні), а внутрішні податки – на імпорт товарів (виробництво відбувається в іншій країні). Відповідно, якщо уряд скоротить внутрішнє оподаткування, він за інших рівних покращить становище внутрішніх виробників, які продають товар всередині країни і за кордоном – але витратить на це власні, державні кошти. Якщо ж уряд збільшить ПДВ чи інші податки з продажів, це завдасть шкоди закордонним і національним виробникам, орієнтованим на внутрішній ринок, не зачепить експортерів і дасть можливість збільшити доходи від податків. Технічно цілком можливо досягти нульового впливу на доходи уряду чи обсяг податків, стягуваних з внутрішнього виробника. 

Що цікаво, таким чином можна уникнути трилемми монетарної політики, згідно з якою уряд не може одночасно мати активну монетарну політику, вільний рух грошових потоків та незмінний грошовий курс. Практично таким чином досягається псевдомонетарний стимулювальний ефект за нульового впливу на обмінний курс та капітальний баланс.

Цей засіб, як і всі наведені тут замінники, далеко не ідеальний: непридатний для суттєвих чи численних девальвацій, залежний від обмеженої ефективності митних органів та фіскальних ефектів на зразок кривої Лафера. Але він діє і цілком виконує покладені на нього обов'язки.

Як, слід зауважити, і всі інші наведені ерзаци.