Валюта і... Девальвація, ч.1

Минулі публікації були присвячені зусиллям, яких докладає НБУ для утримання курсу гривні на її поточному рівні. В цій я вирішив розглянути наслідки девальвації — і ті причини, з яких Національний Банк схильний відмовлятися від такого кроку.
Картини зазвичай починають з центрального елементу, лише потім додаючи фон — ми, натомість, підемо "неправильним шляхом". Так-от, фон.
По-перше, девальвація гривні зачепить економіку повністю чи майже повністю через специфіку національної економічної системи: для значної частини економіки гривня є лише засобом розрахунку, а долар лишається мірою ціни та доходу.
Взагалі, спроба ігнорувати зовнішні фактори в умовах України (половина ВВП — експорт. імпорту ще більше) фатально позначиться на будь-якій моделі економіки.
По-друге, якщо розрізняти реальну і номінальну девальвацію, девальвацію гривні можна класифікувати як їх поєднання (пропорції явно незрозумілі). Можна чекати деякого підвищення цін разом з підвищенням конкурентоспроможності національного виробника.

Тепер припустимо, що НБУ оголосив про зміну офіційного курсу — і в результаті міжбанківська ціна гривні, яка на відміну від офіційної відображає більш-менш справжню вартість національної грошової одиниці зменшилася на Х% (те ж саме, що "долар на міжбанку зріс на Х%").

Зовнішній сектор

По-перше, девальвація пропорційно підвищує гривневу ціну на вироблені за кордоном товари.
Задля спрощення можна вважати Україну малою країною — тоді можна з оманливою легкістю ігнорувати зміни валютної ціни на імпортовані товари — і очікувати близько Х% підвищення цін на всі імпортовані товари. До того ж, українські компанії часто використовують в виробництві імпортовані складові чи устаткування (точніше, оборотні чи необоротні активи) — затрати на купівлю чи амортизацію яких входять до собівартості. Ці товари, хоч і національного виробництва, подорожчають теж — залежно від частки імпорту в їх вартості.
По-друге, девальвація пропорційно збільшить гривневі доходи експорту. Адекватна звітність експортних компаній мала б показати зростання виручки в гривні на Х%.
Звісно, росте не лише дохід: частина витрат таких компаній — валютна (наприклад, обладнання, сировина чи газ), тому затрати виробництва теж підвищиться. Якщо припустити повністю валютні затрати, доходи компанії зростуть лише в гривні, але не в валюті.
Але навіть за найбільш песимістичної оцінки затрати на нерухомість, електроенергію та персонал лишаються гривневими, тому валютна собівартість скоротиться. Саме це й мають на увазі економісти, коли дискутують про реальні ефекти девальвації: оскільки значна частина затрат експортерів номіновані в національній валюті, її девальвація підвищує  конкурентоздатність експорту на світових ринках.
Можна підсумувати, дещо спрощено, що девальвація сприяє перерозподілу багатства від імпортерів до експортерів.

Грошово-кредитний сектор

Тут все просто: відбувається безпосередній перерозподіл багатства від власників гривневих активів до власників валютних.
Гривневі активи — сама гривня чи будь-яке майно, що приносить гривневі доходи (в найпростішому випадку, депозит чи заробітна плата). Гривневі зобов’язання чи витрати можна вважати активами зі знаком "мінус".
Валютні активи — долар, євро чи майно, що приносить (потенційно приносить) валютні доходи (доларовий депозит, акції AAPL, квартира в Сингапурі чи вілла в Іспанії). Очевидно, борги та витрати в валюті теж можна вважати активами навпаки.
Ситуація може бути і досить неясна. Наприклад, нерухомість і автомобілі традиційно оцінюють в валюті — але їх ціна сильно залежить від внутрішнього попиту і значною мірою коливається в результаті девальвації, як виміряна в валюті, так і в гривнях. Подібне можна сказати про витрати на продукти харчування, одяг чи споживчий кошик взагалі: такі "агреговані" витрати містять як переважно гривневі, так і переважно валютні — тому можна вважати їх змішаними, номінованими частково в обох валютах.
Як вже було сказано, девальвація збільшує гривневу вартість валютних активів і скорочує валютну вартість гривневих — на вже відомих нам Х%.
Найкраще в даній ситуації — від’ємні гривневі активи і додатні валютні. Це стан валютного спекулянта або просто забезпеченого українця: доларові заощадження і гривневі витрати. Власник таких активів виграє від девальвації і виграє дуже багато.
Найгірше з можливого, натомість — валютні зобов’язання чи витрати в поєднанні з гривневими доходами. В такій ситуації:

• найбідніші українці: гривнева заробітна плата + змішані витрати на споживання (а також валютні кредити на нерухомість чи авто в жахливих 2008-2009);
• українські банки: переважно гривневі доходи від кредитування та інших банківських операцій + валютні зобов’язання за депозитами населення і перед закордонними позичальниками;
• уряд: гривневі доходи від податків та власності, незначні гривневі зобов’язання (частина ОВДП) і значні доларові (перед МВФ, іншими міжнародними організаціями і населенням).

В цій гігантській статті вже було сказано про те, наскільки зараз може бути ризиковано девальвувати: навантаження на державу і банки може виявитися надто високим. Бачили, як банкрутує хмара метеликів в ацетиленовому полум’ї?

З іншого боку, девальвація скоротить — парадоксально? аж ніяк — девальваційний тиск. Національний банк зможе нарощувати грошову базу без страху викликати обвал гривні — і утримати від колапсу як банківську систему, так, можливо, й державний сектор. Також (про це детальніше в наступному шматочку), гарно спланована девальвація викликає приплив іноземних, валютних інвестицій — це теж може допомогти.

Далі — про закордонні інвестиції, реальний сектор та інше. Залишайтесь з нами.

P.S. Новий графік, якийсь час публікації будуть короткими (мої імпровізовані рецензенти зауважували, що tldr) і в неочікуваний час.