Чому валютне таргетування призводить до девальвації

Припустимо, ви центральний банк гіпотетичної країни, яка намагається підтримати курс своєї гіпотетичної гривні до світового гіпотетичного резервного долара. Ви здійснюєте свою монетарну політику дуже просто: здійснюєте інтервенції на міжбанківському доларовому ринку. Якщо попит на долари зменшується, ви емітуєте гривню й скуповуюєте долари в резерви. Якщо попит на долари збільшується, ви викуповуєте гривню, випускаючи долар зі своїх резервів.

Чи є в цьому нехитрому плані певна асиметрія? Звичайно; гривень ви можете випустити скільки завгодно, а от доларів у вас фіксована кількість. Тому негативні шоки попиту на долар ви можете погасити завжди, а позитивні — лише коли є достатньо великий резерв. Насправді, навіть резерв до кінця використати не вийде — коли він знижується до певного символічного розміру (нехай це буде квартальний обсяг імпорту), на ринку почнеться паніка, а центральні банки не люблять паніки. Що ви (як центральний банк гіпотетичної країни) робите, коли валюта з закромів вичерпалася? Ви встановлюєте новий, нижчий курс гривні.

Отже, ви можете стримувати скільки завгодно обіцянку тримати курс гривні не вище цільового рівня, але не завжди здатні стримувати курс не нижче такого рівня. Як це виглядатиме в динаміці, коли різнонаправлених шоків попиту на валюту багато? Десь так:

Цей цілком негіпотетичний графік приблизно показує наслідки гривневого таргетування в Україні: багато "великих" девальвацій, трохи "маленьких" ревальвацій. Дані в принципі підтверджують те, до чого ми добралися використовуючи лише власну багату уяву.

У наступному пості ми з вами спробуємо розібратись, які є реальні наслідки подібної монетарної політики, і ще трохи помріємо на тему альтернатив.