Відверто кажучи, багато що сталося за той час: боргова криза в США 2011, дохідність в 30% за облігаціями Греції, повальне захоплення бюджетними урізаннями в Європі... але весь цей вир подій не змінив важливості бюджетного питання ані найменшою мірою.
Як виглядає історія? В загальному випадку, винні в нинішній ситуації саме греки. Економічна і фінансова криза Греції перелякала всіх — і цим створили непогані умови для повторення ситуації (консенсус авторів цього блогу — за нинішньої ситуації грекам хана: слід відмовлятися від євро, прийняти дефолт чи вигадати щось новеньке), але поки що ніхто не приєднався до їх веселої компанії. Інші країни Європи з поганенькою фінансовою ситуацією — наприклад, Італія (близько 120% боргу до ВВП), Іспанія (близько 70% боргу до ВВП), Португалія (близько 100%) — потрапили в неї вже протягом останньої кризи і останні роки старалися якось це побороти.
Часто звучить думка, що основною проблемою державних фінансів цих країн і їх економіки в цілому є високий рівень державного боргу, який слід якнайшвидше зменшити: він становить загрозу для платоспроможності держави, зменшує впевненість громадян як в фінансовому секторі, так і в національній економіці. Звісно, єдиним способом скоротити розмір державного боргу є політика ощадливості: підняти податки, скоротити витрати, відмовитися від частини соціальних гарантій, реформувати всю бюджетну систему і досягти бюджетного профіциту.
Третя частина старого циклу статей стосується якраз менш традиційних (і, імовірно, більш дієвих) методів боротьби з борговою кризою. Наступна, ще не написана, стосуватиметься якраз підтверджень скептичної позиції авторів блогу щодо бережливості.
Немає коментарів:
Дописати коментар