середу, 17 жовтня 2012 р.

Бережливість і мультиплікатори. Факти (tl;dr)

Одною з найбільш обговорюваних минулого тижня академічною макроекономічною спільнотою ідей знову стали державні витрати (можна було б замінити на посилання кожне слово в цьому реченні, але це вже занадто). Чому? Все просто: в цьому немаленькому документі серед різних цікавих речей (так, я вважаю, що хоч разок в рік треба звернути увагу на  світову економіку) на сторінці 41 трапилися революційні матеріали.
Колонка за співавторства головного економіста МВФ Олів’є Бланшара дивує визнанням недооцінки розміру мультиплікаторів в основних моделях, що використовувалися для прогнозів економічної ситуації на поточний рік. Дослідження досить переконливе: метод дає можливість ігнорувати вплив інших факторів (як, наприклад, глибина кризових явищ).

Що таке мультиплікатор?

Тут все просто: мультиплікатор показує ефективність фіскальної політики для зміни ВВП, це просто коефіцієнт в умовному рівнянні ВВП при змінній, що характеризує фіскальну політику. Відповідно, одиниця додаткових витрат чи, навпаки, податків, буде змінювати ВВП держави на розмір мультиплікатора. Можна сперечатися з такою лінійною залежністю, але це вже давно традиція, що поробиш.

Числа

Згідно з матеріалами, розмір мультиплікаторів в моделях МВФ можна оцінювати близькою до 0,5 — тоді як результати аналізу свідчать про помилку на рівні 0,4-1,2 і справжнє значення фіскального мультиплікатора на рівні від 0,9 до 1,7.
Слід зауважити, що в дослідженні йдеться про єдиний фіскальний мультиплікатор дефіциту бюджету — це деякою мірою "розмиває" результати дослідження: згідно з компіляцією досліджень мультиплікаторів, зробленою науковцями МВФ 2009 року, можна впевнено заявляти про різний розмір мультиплікаторів для різних складових бюджету: податків, доходів, витрат. Якщо вірити кейнсіанській традиції, мультиплікатор споживання буде вищий, а податків — нижчий за агреговану оцінку Бланшара.
В особи, яка відкрила попереднє посилання, складається думка про невисокий рівень фіскальних мультиплікаторів — на фоні частини цих досліджень навіть 0,5 виглядає оптимістичною оцінкою дієвості фіскальної політики.
Так і є: протягом роботи над дипломом до даних значної частини з цих досліджень прийшлося ставитися дещо більш скептично: вони надто значною мірою конфліктували як з фактичними даними, так і з моєю більш новокейнсіанською точкою зору. Подібні позиції панували як в 2009, так і в найближчому минулому (власне, темна ера макроекономіки триває), хоч і викликали заперечення і заперечення з боку деяких науковців.

Що воно означає?

Фіскальний мультиплікатор має тонкий прихований зміст (йдеться саме про мультиплікатор витрат):
  • < 0, радикально класичний, австрійський підхід: від’ємний мультиплікатор стверджує, що втручання уряду дуже шкідливе для економіки і явно рекомендує скорочення державного сектору;
  • (0;1), помірний класичний випадок: низький позитивний мультиплікатор постулює конкуренцію між державним та приватним сектором: нарощування державних витрат скорочує, "витісняє" приватні витрати, а фіскальне стимулювання — річ, до якої треба ставитися вкрай обережно; 
  • > 1, гордий кейнсіанський підхід: державні витрати генерують додаткові приватні витрати,  для стимулювання економіки варто застосовувати фіскальний метод.
Хай теоретики не ображаються на таке змішування позитивних і нормативних тверджень, блог — річ науково-популярна.
Стара оцінка мультиплікатора на рівні 0,5 свідчить про 50% витіснення державними витратами приватних. Арифметика тут проста: державні витрати — компонент ВВП і за незмінних приватних мають збільшувати його на 100% стимулу; якщо ж цей відсоток менший, відбувається компенсуюче скорочення приватних витрат. Відповідно, вплив 
Оновлена оцінка мультиплікатора свідчить про явну перевагу рекомендацій кейнсіанського підходу: для відновлення економіки слід широко застосовувати нарощування витрат уряду.
Як це вплине на державний борг? "Кейнсіанці" (якщо Саммерса, Кругмана, ДеЛонга та багатьох інших — прізвища яких я просто не насмілюся писати кирилицею — можна так неакуратно об’єднати) заявляють, що нема сенсу переживати про це в часи рекордно низьких ставок.

Якою мірою це так? Що робити країнам (Греції чи Іспанії, наприклад), ставки в яких не такі вже й низькі? Що ще може означати вище значення мультиплікатора? Відповіді на ці питання з’являться вже в найближчій статті.

Немає коментарів:

Дописати коментар