Демократія, коротко.

"Чому ... так сильно потрібні викладачі "основ соціальної етики і раціонального мислення"? Тому, що в нас демократія. Демократія — влада народу. І в цьому вся проблема. Народ може бути безграмотним, лінивим і фанатичним. Народ може помилятися"
Шапіро Максим Анатолійович. «Школа», Міррський цикл.
Чому я злегка скептично ставлюся до демократії — куди більш скептично, ніж навіть до вільних ринків чи теоретичних фінансів?
Народовладдя — компроміс. На кожних N% людей, які знають, як ремонтувати процесор, будувати міст, користуватися пакетом EViews чи банально керувати автомобілем, в будь-якій популяції припадає (100-N)% осіб, які не мають ні найменшого поняття, як це робити (очевидно, в останній діяльності некомпетентних дещо менше, ніж в решті).
Думаю, читач не вважає, що для адекватного рішення з будь-якого питання власної спеціальності слід запрошувати порадитися ще кількадесят осіб з вулиці... а прийняття рішення в такий спосіб в політиці вважається просунутим.
Ні, скорше всього лиш "...the worst form of government except all those other forms that have been tried from time to time".

Очевидно, що подібна тактика сприяє не кращим, а популярнішим рішенням (наприклад, нацизм чи бережливість): простішим, більш емоційним чи лобійованим в засобах масової інформації, більш зрозумілим простому народу...

P.S. Не дивно, що бережливість знаходить відгук серед українських політиків (більш докладно — на наступному тижні), а злегка абсурдні погляди неокласиків домінують в науці (хочу-хочу-хочу реалістичну мікроекономіку — але про це ще пізніше).