Отже, ми вимираємо і вже в наступному поколінні практично в кожній розвинутій країні буде набагато менше населення. При цьому зараз ніяких проблем ще нема (2018 року все ще ок, якщо ви не в Японії, ЄС чи Україні), а коли вони нарешті з'являться, прийдуть не зразу і надовго (симуляції показують, результати приходять з запізненням на 20 років) — населення буде скорочуватися по інерції роками навіть якщо вийде виправити проблему.
Для традиційного економіста обвал фертильності не виглядає проблемою: економіку він зачіпає тільки опосередковано, за рахунок трудових ресурсів, в улюблених грошах не вимірюється, і взагалі більше варта уваги якихось... пффф, соціологів.
Але ми хто завгодно, але не традиційні економісти – тому ми подумаємо, як це все закінчуватиметься.
Перерозподіл всередині країни
Є цікавий непомітний механізм, який псує мою віру в вимирання. Трохи. Не сильно.
Як мінімум, він відповідає на останній пафосний твіт Ілона Маска.
В неоднорідному суспільстві фертильність парадоксально схильна рости сама по собі.
(1) Фертильність нерівномірна між демографічними групами. Кожна окрема категорія населення має свою фертильність і народжуваність, які часто дуже сильно відрізняються від середньої по країні. Якщо брати США, при середній фертильності в 1.72 за 2018 залежно від походження фертильність може сягати від 1.53 (це азіати) до 2.1 (гавайці) — розкид від -12% до +22% середнього. В древньому дослідженні релігійності (2006) розкид між атеїстами і католиками сягає 28% середньої фертильності, між людьми, для яких важлива і неважлива релігія — 40%. В Ізраїлі, який ми вже згадували як країну, де жодна з категорій населення не вимирає, теж існує різниця: ультра-ортодоксальні хасиди народжують в середньому вдвічі більше, ніж решта іудеїв.
(2) Фертильність всередині демографічних груп стабільна і частково передається "генетично". В цілому, культура різних груп змінюється плавно і переживає зміну поколінь: батьки вчать дітей своїм прикладом, і підтримують послідовність поколінь. Католики передають дітям у спадок не лише активи, а й схильність бути католиком і приймати католицький стиль життя — і, відповідно, католицьку фертильність. Демографічні показники, звісно, не передаються на 100% — але і не на 0%.
На схемі нижче можна побачити, як виглядатиме населення країни з фертильністю рівно в 2.0: "зелена" половина населення має фертильність в 3.0, а "червона" — в 1.0. В розрізі одного покоління фертильність дійсно буде зберігатися на рівні оцінок, але далі "зелених" ставатиме все більше, а червоних — все менше, і з часом червоні або змінять свою демографію, або перестануть бути проблемою.
А фертильність росте від 2.0 до 2.9 за три покоління — і продовжує з кожним поколінням наближатися до характерного для більш фертильної частини населення показника у 3.0.
 |
| Фертильність в неоднорідній країні |
В результаті "зелені" групи, в яких більша фертильність, з часом становлять все більшу і більшу частину населення: вони передають високу фертильність у спадок більшій кількості дітей — а в той же час вже менша частина дітей успадкувала низьку фертильність від своїх "червоних" предків. В наступному поколінні демографічні групи з високою фертильністю, які ретельніше народжували дітей, займають ще більшу частину населення — і якщо повторювати це покоління за поколінням, будуть важити все більше.
При цьому росте загальна фертильність: "червоні" групи, в яких аномально маленька фертильність, будуть займати все меншу частку і все менше псуватимуть статистику; "зелені" групи, в яких фертильність аномально висока, будуть рости і впливатимуть на статистику все більше.
Цей фактор може бути настільки сильним, що за розрахунками у статті, з якої я взяв цю ідею (Collins&Page, 2019) вже до 2050 демографія в Європі може повністю виправитися, а населення світу ніколи не стабілізується (і слава всім вищим силам — нам ще Сонячну систему колонізувати!).
Звісно, в цій моделі неможливий той демографічний перехід, який ми вже побачили і прожили: демографічні категорії з високою фертильністю вже давно мали б видавити своїх менш старанних конкурентів.
Але сценарій заслуговує на згадку за свій оптимізм.
Як це відбуватиметься?
Плавно і непомітно, носії високої фертильності набуватимуть все більшої ваги в суспільстві — а носії низької фертильності зникнуть разом зі своїми інститутами, культурами і звичками.
Демократи почнуть раз за разом програвати вибори у США, бо виборці Трампа народжують більше (що дуже дивно, бо наскільки я знаю, виборці Трампа в середньому ще й старші). У Франції, де імігранти з мусульманських країн заводять в півтора рази більше середнього дітей, правляча нині En Marche! чи їх ідейні наступники зі звичкою протиставляти себе ісламу програють вибори крихітному сьогодні Союзу Демократичних Французьких Мусульман або, імовірно, якимось ще більш радикальним мусульманам. В Україні все глухо.
На колективному Заході залишаються всілякі фундаменталісти, віруючі, бідні, імігранти і ідіоти, як у знаменитому фільмі. Зникають атеїсти, освічені, успішні і свідомі громадяни.
З часом все більш домінуючі фундаменталісти починають визначати політичний порядок денний: їх партії або партії, які починають орієнтуватися на їх інтереси, перемагають на виборах. Ці партії прийдуть до влади з цінностями і уявленням про світ домінуючих демографічних груп — які зазвичай досить слабо сполучаються з космополітичним лібералізмом.
Це ще не кінець сучасного Заходу, але новий Захід більше не буде схожим на ліберальну і толерантну сучасність: фундаменталісти будуватимуть нове суспільство на основі своїх принципів так само, як ми будуємо його зараз на основі західних цінностей.
Нашим дітям та внукам жити у цьому світі буде так само некомфортно, як у нашому живеться фундаменталістам. І ще більше.
А, так. Це один з найбільш оптимістичних сценаріїв.
Наступний - війна і міжнародні конфлікти - песимістичніший.
Немає коментарів:
Дописати коментар