Живучи на піку 1.5: як це все працює, лаг і 90-і

В попередніх серіях:

• Ми вимираємо! Ми — Європа, Японія і Україна
• Ми теж вимираємо! Ми — весь розвинутий світ, крім Ізраїлю

Я б радив їх глянути, якщо ще не читали — інакше для чого вам це детальне пояснення?

В кількох розмовах підряд виявилося, що народжуваність далеко не таке очевидна штука, як мені здавалося: одна справа — вигадати резонансний заголовок і підкласти під нього правильні цифри, інша — доводити очевидні для тебе речі бездушною статистикою. Так що будемо розбиратися разом.

Опис фертильності (так я її принципово буду називати далі) з офіційного сайту Світової Організації Здоров'я виглядає так: 

The average number of children a hypothetical cohort of women would have at the end of their reproductive period if they were subject during their whole lives to the fertility rates of a given period and if they were not subject to mortality. It is expressed as children per woman. The total fertility rate is the sum of the age-specific fertility rates for all women multiplied by five. The age-specific fertility rates are those for the seven five-year age groups from 15–19 to 45–49.

Отже, фертильність — кількість дітей в житті гіпотетичної звичайної жінки, яка проживає звичайне життя. Він рахується на основі досить стандартних даних народжуваності — кількості новонароджених на 1000 жінок (чи людей) — для зручності розділених на 7 вікових категорій: 15-19, 20-24, 25-29, 30-34, 35-39, 40-45 і 45-49. Якщо помножити їх на 5 (бо з цією народжуваністю жінка проживає не 1 рік, а 5) і поділити на 1000 для розмірності, ми дізнаємося, скільки дітей матиме ця гіпотетична Бекі чи Карен за п'ятирічний період — а якщо їх всіх додати, дізнаємося, скільки у неї дітей буде за ціле життя. Мені здається страшенним сексизмом, що чоловіків ніхто не рахує.

Якщо подивитися на результати розшифровки фертильності для США у 2019 на схемі трохи вище, можна побачити, як народжує звичайна жінка в цій країні: дуже рідко в підлітковості або після сорока, просто рідко в 20-24 чи після 35 — а от протягом "пікового" для сім'ї періоду від 25 до 34 дитину народить майже кожна "звичайна" жінка. В сумі ж отримуємо, 1.7 — те ж саме число, яке дає Світовий Банк, наше офіційне джерело статистики.

Демографічні піраміди і ромби?

Це все дуже добре, запитаєте ви, але для чого було в цьому розбиратися? 

Маючи всі демографічні дані можна зробити симуляцію населення гіпотетичної країни, яка має структуру народжуваності і смертності, як у США. Правила прості: (1) починаємо в країні, в якій рівно по 1000 людей будь-якого віку до 50; (2) жінки народжують чітко відповідно до вікової структури фертильності у США, але в середньому народжуючи за життя 2.2 нащадків; (3) люди помирають після досягнення 50-річного віку відповідно до структури смертності у США так, що очікувана тривалість життя виходить майже 79 років.

За триста років, поки триває наша симуляція, населення гіпотетичної країни виросло з 78 тисяч до 194 тисяч, а народжуваність і смертність, які спочатку дико коливаються через наші дивні стартові умови, стабілізуються на 14.5 і 12.4 відповідно. Різниця між народжуваністю і смертністю збільшує населення на 0,3% щороку — а демографічна піраміда виглядає, як і підказує назва, пірамідою.

Демографія здорової країни

Якщо ж за тих же умов фертильність встановити на рівні 1.7 — країна повільно вимирає: щороку помирає 13.2 осіб з тисячі, народжується близько 10, і населення постійно падає. За 300 років, на які розрахована моя симуляція, кількість жителів країни знижується з 78 до 17 тисяч людей — на 0.5% в рік.

А демографічна піраміда цієї країни виглядає, як вже гарно знайомий нам по Європі "ромб": невелика кількість дітей, багато пенсіонерів, наймасовіша категорія населення — на порозі старості. 

Демографія країни-курця

Але найцікавіше — що відбувається, коли країна зі здоровою демографією раптом стане курцем.  

Момент "Х"

Як фертильність, яка знижується до 2.0 і менше, має зрештою викликати зменшення народжуваності? Цього я на пальцях пояснити не зміг (пальці, як виявляється, взагалі поганий статистичний ілюстратор) — тому покажу зараз.

Тепер в нашій гіпотетичній країні все відбувається трохи по-іншому: першу сотню років вона живе за сценарієм здорової демографії (фертильність чітко 2.2, відчутно більше за необхідний для відтворення населення мінімум), потім на сотому році свого існування миттєво, буквально за один рік переходить до сценарію повільно вимираючої країни з фертильністю 1.9 і проклятим демографічним ромбом замість піраміди.

Катастрофа настає в рік Х=100 

І ось сюрприз: після провалу фертильності нижче рівня відтворення країна зовсім не відразу починає вимирати! В нашій моделі є років 20, коли країна вже абсолютно приречена — але демографічна статистика продовжує показувати бадьору картину природного приросту: народжуваність досі перевищує смертність щороку до Х+21.   

На центральній демографічній піраміді (через 50 років після моменту Х) ми як на археологічних розкопках можемо побачити весь перебіг катастрофи за її відбитком на демографічній піраміді. Спочатку, на позначці №1, кількість народжених обвалюється разом з фертильністю — це вимагає абсолютно нереалістичного сценарію на зразок отруйного газу, а не інституційних та культурних змін, які вважаю причиною наших проблем, але так ми так припустили. 

Потім, по мірі того, як все більше народжених при здоровій демографії жінок досягає повноліття і починає заводити дітей, народжуваність збільшується — молодих матерів за інерцією стає все більше з кожним роком. Потім, на позначці №2, дітей починають заводити вже менші когорти жінок, народжених після катастрофи — і народжуваність падає. На третій і вже невидимій на графіку (ці діти ще не народилися) четвертій позначці цикл повторюватиметься вже з внуками останнього покоління перед катастрофою, але з меншою амплітудою. Потім, з усе меншою амплітудою, з правнуками, пра-правнуками і далі...

Анотована демографічна "піраміда" через 50 років після катастрофи

    

При цьому смертність з моменту катастрофи до пори тільки росте. Смертність — звичайний дріб: чисельник, кількість смертей, почне знижуватися тільки через 50 років, коли постаріють і почнуть помирати діти пост-катастрофи; зате знаменник за рахунок нижчої кількості новонароджених стає все меншим. Великі когорти "бейбі-бумерів" вимирають стабільно і навіть в чомусь елегантно, але ділимо ми їх на все менше число живих — і так виникає ілюзія росту смертності.

В той же час інший подібний дріб — народжуваність — падає, хоч і повільно: чисельник різко обвалився, потім трохи коливається по мірі того, як починають заводити дітей великі (діти, внуки і правнуки останнього покоління перед Х) і маленькі (перше покоління після, їх діти, внуки і т.д.) когорти; а знаменник повільно зменшується разом з кількістю населення.

Народжуваність і смертність, детально.
Момент Х можна побачити по гігантському обвалу народжуваності

Але тільки через 20 років менша кількість новонароджених нарешті перестає компенсувати ріст смертності і статистичні органи нашої країни з великим здивуванням констатують катастрофу.

Яка насправді відбулася ще тоді, коли ці службовці ще в школу ходили.     

90-і: Україна і Україна*

І ось тут ми переходимо до теми великої суперечки на тему демографії 90-х, яка і переконала мене, що я не до кінця розумів, про що пишу.

Стандартна ідея про 90-і в Україні — економічна ситуація настільки дестабілізувалася, що люди просто перестали заводити дітей. І дійсно: кількість дітей на жінку до початку 90-х коливається трохи нижче за 2.0, а далі падає щороку — і початок 2000-х ми відсвяткували "рекордом" в 1.08 немовлят на середню жінку.

Але чи все було добре до 1990?

Щоб відповісти на це питання, ми примусимо нашу симуляцію показати, як виглядає демографія в Україні*, в якій в 90-х не було падіння народжуваності — фертильність впала до 1.85, рівно як в Україні у 1990, і з того часу так і не змінювалася. 

В Україні* так само, як і в реальній Україні, всі 90-і відбувається падіння населення. Тут народжуваність теж продовжує падати до самого початку 2000, а смертність сягає піку в кінці 2000-х — хоч картинка набагато плавніша, а піки не такі гострі. Розрив так само скорочується і досягає мінімуму в ранніх 2010 — тільки в Україні*, де фертильність стабілізувалася, падіння населення тимчасово зупиняється.

Тому ні, демографічна криза 90-х в Україні все таки була неминучою ще задовго до початку самих 90-х — а жахливі економічні та соціальні умови тих років її тільки погіршили.

А в якості суперприза ось приріст населення України в цій моделі, якщо раптом в 2021 році демографія якось стабілізується. Нас в будь-якому випадку чекає погіршення народжуваності в найближчі кілька років (саме починає заводити дітей крихітна когорта народжених в 2000-і) потім знову часткова стабілізація в 2030-х (це народжуватиме вже більша когорта дітей піку фертильності в 2010-х). А далі все залежить від того, на які показники фертильності нам вдасться вийти.

При сучасному рівні фертильності ріст населення нам не світить більше ніколи, хоч з часом темпи падіння трохи уповільняться. При стабілізації на 1.7 немовлят з розрахунку на звичайну жінку в Україні буде кілька років стабілізації на піку кінця 40-х, а якщо вийде повернути небачені ще з радянських 60-х показник в 2.2 дитини — демографічна ситуація почне виправлятися вже після 2040.

Втім, я не вірю в здатність України виправити демографічну катастрофу хоч трохи більше, ніж в можливості колективного Заходу — а у нього я не вірю зовсім. 

P.S. 0.92 — вітаємо рекордсменів з Кореї!

А для тих, хто любить бачити в Україні велику зраду: так, все погано, але погано всюди — але ні, ми і близько не найгірші. 

Давайте привітаємо Корею, яка змогла досягти рекорду народжуваності в 0.918 дітей на одну жінку в 2019. Якщо не рахувати Гонгконг і Макао в ранніх 2000-х (пташиний грип і масові протести), це найнижчий рівень фертильності за всю історію цього показника. 

А для того, щоб збільшити народжуваність мінімум вдвічі (!), там збираються розширити програми з догляду за дітьми молодшого шкільного віку і збільшити доступність няньок на цілий день, щоб сприяти залученню жінок до економічної діяльності (!). 

Правильні пріоритети. Як вибирати штори, які по кольору підходитимуть до оранжевуватого відблиску від пожежі.