За традицією, кожні кілька років я переглядаю, що ж вийшло з попередніми дописами. Цього разу, після демографічної стратегії - подумалося про демографію.
Народжуваність
Як і колись - на цій карті можна побачити країни, які не вимирають. Щось змінилося? По суті нічого: або країна готується вимирати, або вона бідна і не дуже приємна для життя. І навіть останніх стало менше: нижче 2.1, рівня відтворення, впали ще й Індія, Іран, Аргентина і Еквадор, першим з африканських країн почав вимирати Туніс.
В сумі у світі зараз 132 країни, групи країн чи території за визначенням статистики Світового Банку (з 266), які не дотягують до рівня відтворення. Якщо дуже грубо узагальнювати, багата й цивілізована частина світу вимирає вже давно - а в останні роки починає вимирати вже і не дуже багата.
Чи призводить це абстрактне вимирання до миттєвої і неминучої катастрофи? Ні! Катастрофа вже неминуча, але ну зовсім не миттєва: населення може роками продовжувати рости, але це вже інерція, а не сталий розвиток.
Природний рух населення
Як ми бачили раніше, падіння народжуваності не відразу призводить до вимирання: коли здорова країна починає народжувати менше - якийсь час за рахунок різниці в розмірі поколінь населення продовжує рости. Так, сучасні дорослі можуть вирішити народжувати куди менше дітей, ніж раніше — але сучасних дорослих куди більше, ніж було їх батьків і дідів. З часом ця інерція вичерпується, покоління немовлят і старих врівноважуються, і тільки після цього населення починає обвалюватися.
Від'ємний природний рух населення - це просто: в країні вже вмирає більше людей, ніж народжується. Всередині країни населення починає зникати. Знову ж таки, це не вирок: люди можуть потрапляти в країну через імміграцію. Але це вже критичний дзвіночок — щоб просто стояти на місці, країні вже потрібне постійне підживлення ззовні, на своїх власних ресурсах вона вже не витягує.
В середньому за даними WB проходить 23 роки між першим падінням народжуваності на жінку і першим падінням природного приросту населення нижче нуля — така інерція між зміною народжуваності і появою перших явних наслідків. Серед 132 країн (чи груп країн, чи територій) з вимиральною фертильністю до цього вже докотилися 52.
Коли графік вище нарешті дійде до 0 і продовжить падати ще нижче - все, населення в світі перестане рости в цілому, і далі для забезпечення хоча б стабільності суспільства одним (очевидно - багатшим або сильнішим) країнам прийдеться прирікати інші (очевидно - бідніші) на вимирання. Класична гра з нульовою сумою, трохи несумісна з сучасною "зеленою" повісткою.
Населення
Поки що росте, хоч і звично найповільніше за всю історію вимірювань. Але в 40 з 265 країн, територій і груп в таблицях Світового Банку - вже знижується (в 2019, коли я починав цю серію - в 35-и). Поки що падіння пов'язане більше з міграцією, ніж з культурними чи інституційними особливостями - розвинуті країни здебільшого тримаються "в плюсі" за рахунок імігрантів, а страждають в основному помірно бідніші, в яких одночасно провалена демографія, але недостатньо високий рівень життя не призводить до масової міграції.
Тому багато де - вже падає. Конкретно - в 40 країнах і територіях.
В Україні, Молдові, Білорусі, Вірменії, Росії і східноєвропейсько-центральноазійському регіоні в цілому (нагадую, останні дані - за 2023). В кількох інших європейських країнах, здебільшого - жертвах масової еміграції туди, де краще платять: Польщі, Словаччини, Угорщини, Сербії, Албанії. В Італії, яка чомусь не отримує достатньо переселенців на фоні більш привабливих європейських країн.
Звісно, в Японії, яка дуже неохоче приймає іммігрантів і дуже рано почала страждати від сучасної народжуваності.
І, на диво, вперше за всю його історію - в Китаї. От тобі й майбутній світовий гегемон.
Що цікаво: населення працездатного віку скорочується частіше, ніж населення в цілому, і частіше навіть, ніж населення з природних причин - в цілих 55 країнах. Молоді, працездатні люди 15-64 років - більш мобільні, і частіше переїжджають туди, де краще. Особливо, коли навколо - війна чи загроза війни, нестабільність і розруха.
Оффтоп: WW3
При цьому дуже весело виглядає ріст працездатного населення в розрізі можливої Третьої Світової. Працездатне населення в тому ж Китаї падає стабільно з 2016: такий-сякий природний приріст вже давно не компенсує еміграцію. В Росії - безперервно з 2010. Навіть в Північній Кореї (хоч і набагато менше, ніж в Південній), з 2021 - що дивно, бо в країні поки що народжується трішечки більше, ніж помирає, а про масштабну хвилю північнокорейської еміграції я не чув.З іншого боку майбутніх барикад - невпевнене зростання. В США, Франції і Великобританії - працездатних досить стабільно, хоч і дуже повільно, більшає, причому як за рахунок супермінімального внутрішнього приросту, так і за рахунок імміграції. В Німеччині - почало рости тільки після початку нашої війни.
І далі дивує Ізраїль: 2.1% річного підвищення населення (і працездатного теж), з них 1,36% - за рахунок внутрішнього росту. Ось хто насправді знайшов демографічний Грааль, а не розпіарені північноєвропейські країни (жодна з країн не піднімається вище 1.6 в фертильності - хоч поки що ніхто, крім Фінляндії, не показує зниження населення).
ВВП, довгостроковий і не дуже
Якщо припустити тривалість покоління в 30 років, як в США (що не дуже коректно для "молодших" демографічно країн, але цілком працює з найрозвинутішими), з фертильності, яка розраховується на покоління, можна навіть без хитрих демографічних симуляцій грубо розрахувати річну зміну кількості населення і оцінити його вплив на ВВП: просто розділити ріст/падіння за покоління на 30 років.
Далі - пам'ятаємо, що кожен відсоток зростання чи зниження населення за дуже спрощеними припущеннями факторної віддачі веде до зростання чи зниження ВВП на 0.7%. Таку таблицю я вже навіть робив, і вона досі не втратила актуальності.
Що цікаво зробити — подивитися, хто втратить найбільше в новому, вимиральному світі. По суті, ми припускаємо, що іміграція/еміграція припинилася, а вся інерція фертильності вичерпалася — і далі щороку кількість населення рівномірно падає так, як можна очікувати через низьку народжуваність. На практиці все буде гірше: поки
Звісно, найбільше страждає Корея. З 2.5% економічного росту, зафіксованому нею в останньому десятилітті, демографія вб'є 1.6. Сингапур, Нова Зеландія, Колумбія, Канада, Чілі, Іспанія, Арабські Емірати, Австралія, Ірландія, Швейцарія, Австрія, Норвегія, Бразилія, Перу, Мексика — всі вони можуть втратити порівняно з нинішнім статусом кво більше 1% (технічно — відсоткового пункту) економічного росту. Для декого це буде невеликою прикрістю: запасу міцності вистачає і на більше...
А от Аргентина, Кувейт, Ангола, Австрія і (сюрприз, ще один член BRICS!) Бразилія з цілком успішних (ну як мінімум стагнуючих, якщо говорити про Аргентину) країн перетворюються на явно депресивні — різниця між звичним для цих країн приростом населення і тою демографією, на яку вони можуть розраховувати довгостроково, буквально "зжирає" весь економічний ріст.
Ріст в зоні євро знижується з 1.5% до 0.7% — стагнують і тягнуть євро назад Італія, Німеччина, Іспанія, Фінляндія, Греція. А ще — остаточно переходять до стагнації Японія і Канада.
В середньому з часом весь світ втрачатиме 0.38% росту економіки — погана демографія знищує сьому частину звичного нам економічного зростання. І це на нинішньому рівні поганої демографії — до того як народжуваність впаде нижче рівня відтворення у всьому світі.
Нас чекають цікаві роки.