...та інші прикольні речі.
До останнього допису про динаміку і асиметрію основних макроекономічних показників (і Кареніну!) слід додати ще короткий пост про потенційний ВВП і природній рівень безробіття.
Останнього разу ми плавно і досить непомітно навіть для мене самого перейшли з потенціалу до динаміки, а з безробіття в рівнях до безробіття в перших різницях. Втім, запитання щодо потенційного ВВП і природного рівня безробіття (рекомендую, до речі, коментувати статті в самому блозі – тоді відповіді на поставлені питання не завжди вимагатимуть написання окремого продовження) непогано нагадало про первинну тематику статті. Що ж, вона не менш варта висвітлення.
Отже, поговоримо про потенціал і натуральний рівень безробіття. З одного боку, натуральний рівень безробіття гарно сполучається з наведеною моделлю. З іншого – виникають питання.
Як вже було сказано в попередній статті, численні економічні моделі, в тому числі і новокейснсіанські, передбачають флуктуації ВВП навколо якогось оптимального рівня чи тренду – потенційного рівня або потенціалу.
Стандартні методи визначення потенційного ВВП, які використовуються, зокрема, Європейською комісією та американським CBO, полягають, фактично, в творчому застосуванні функції Кобба-Дугласа: в мінімально модифіковану і статистично "підігнану" модель вносять оцінки обсягу доступної робочої сили, капіталу та загальної факторної продуктивності (або впливу технологічного рівня). Детальніше (і з адекватною порівняльною характеристикою альтернативних методів) – в цих матеріалах CBO.
Визначення ВВП на основі функцій виробництва (на відміну від більш емпіричних методів) створює цікаву відповідність між потенційним ВВП і статистичною оцінкою рівня безробіття, який відповідає повній зайнятості. Таким чином, потенційний ВВП і показники на його основі (наприклад, рівень структурного дефіциту – який вже цього року став таким здоровенним обмеженням фіскального стимулювання для країн, які цього потребують. докладніше – в цій чудовій історії Not-Quite-Noahopinion) стають залежними в першу чергу від оцінки натурального рівня безробіття: NAIRU для американської CBO чи NAWRU для європейських моделей.
Таким чином, вся довга, чудова і повністю наведена в попередньому дописі репліка Кругмана, хоч і змішує досить безсовісно поняття натурального безробіття і потенційного ВВП, в суті своїй не є такою вже помилковою.
В свою чергу, що ми знаємо про співвідношення фактичного безробіття і його натурального рівня? Все, що нам на думку спаде: ці показники обчислюють, уточнюють і, головне, публікують. Лишається до цього переліку додати тільки "аналізують" і обрати достатньо зручний інструментарій.
Отже, ось гістограма різниці між фактичним і натуральним рівнем безробіття (як завжди, США, квартальне, з 1949 року до першого кварталу 2013, отримано звідси):
В середньому фактичний рівень безробіття перевищує натуральний на 0,26% (стандартне відхилення середнього в 0,09% передбачає досить високу значимість такого спостереження), мало того, розподіл ще й має довге праве плече (скіс в 0,58). Відповідно, крім того, що в середньому безробіття відхиляється вправо (в сторону більшого) відносно натурального рівня, великі позитивні відхилення ще й є частішими за негативні (нормальною мовою, за натурального рівня в 5,6% фактичне безробіття в середньому буде становити 5,85%, може сягати навіть 10%, але аналогічне відхилення в протилежну сторону – до 2%, вже є категорично малоймовірним).
Цікаво, що таке співвідношення досить погано характеризує монетарне та фіскальне стимулювання. За визначенням, натуральний рівень безробіття позбавлений впливу коливань сукупного попиту – відповідно, систематичне позитивне відхилення безробіття від цього рівня свідчить про систематичну недостатність попиту – яка легко вирішується за допомогою монетарного чи бюджетного стимулу.
P.S. Ще варто зовсім недовго і цілком факультативно подивитися на безробіття в рівнях. Тут є лише одна цікава річ – серйозний позитивний скіс даних: безробіттю подобається відхилятися вправо набагато більше, ніж вліво.
P.P.S. А також, на тему більш антикварного, ще Фрідманівського, визначення натурального рівня безробіття як якогось стаціонарного рівня, до якого прямує безробіття за рівності очікуваної та фактичної інфляції (а отже, в світі монетаристів, неефективного монетарного стимулювання): мало того, що ця величина виглядає нестаціонарною (що є цікавим феноменом, але не становить великої проблеми), вона ще й безпосередньо залежить від державної політики і змінюється непередбачувано. Так вважає Фармер.
Немає коментарів:
Дописати коментар