Спекулянти і ринки

Вже давно чекає просто чудове відео щодо цієї позиції. Маргінальний університет ім. Ковена та Табаррока має чудове, просто чудове відео про кукурудзу в одній відомій лише цим випадком країні. Чесно рекомендую переглянути.

Для тих, чиєї англійської не вистачає (надіюся, таких небагато), вкажу основні ідеї. Лише 15% кукурудзи торгується на ринках в країні, а ринкова інфраструктура там несерйозна — тому сезонність сільського господарства робить їх економіку вразливою до нестачі кукурудзи і голоду. Уряд пробував для стабілізації всі можливі заходи(цитуючи: "that's just about every economic policy mistake imaginable in that quick sequence"): боровся зі спекулянтами, вводив державні агенції з продажу зерна, контролював ціни й розподіл зерна, забороняв його експорт та імпорт та навіть сам пробував імпортувати кукурудзу, але це все не допомагало. Уряд навіть заборонив офіційний ринок кукурудзи в країні, лишивши монополію на продаж зерна собі — але й це не допомогло.
Стан тамтешнього ринку кукурудзи куди більш смішний в ретроспективі, ніж стан сучасного нам ринку української гривні. З іншого боку, африканці теж вірили в те, що роблять.
Що ми, економісти і любителі, знаємо про спекулянтів?

Пасовища

Спекулянти практично відсутні на розвинутих ринках або ми про таких не чули.

В свою чергу, країни з менш розвинутою ринковою інфраструктурою і, особливо, країни зі схильністю до адміністративного контролю економіки, їх гарно знають і дуже-дуже не люблять.
Згадуючи чудовий досвід радянської боротьби зі спекулянтами, на репресивні заходи можна витрачати шалені кошти — але повної перемоги чекати годі.

...лише крута назва

Ті, хто трохи чув про фінанси і подивився відео, може зауважити цікавий парадокс: кукурудзяні трейдери здійснювали найменш ризикові операції з приблизно піврічним строком інвестиції, а в фінансовій теорії спекуляція — ризикові операції з коротким горизонтом планування.

Якщо повернутися до України і гривні, ситуація аналогічна. Складно заперечити існування успішних валютних спекулянтів — осіб, які заробляють на волатильності курсу; але здебільшого така діяльність приносить доходи лише їх контрагентам.
В свою чергу, ставка на девальвацію має горизонт як мінімум в кілька місяців: навіть найрізкіші випадки девальвації тривають щонайменше тижні — а девальвації ще слід дочекатися (ми не говоримо, звісно, про інсайдерів з НБУ, які можуть знати дату зміни офіційного курсу).
Спекулянти, виходить, чудовий термін, сильно емоційно забарвлений — але не зовсім релевантний. Кукурудзяні трейдери з африканської Малаві і їх гривнедоларові брати з України — просто інвестори.

Пасовища, знову пасовища

Озброєні цим важливим здогадом, можемо повернутися до причин відсутності спекулянтів на розвинутих ринках. Уявімо собі такого собі спекулянта (як в попередній статті), який розхитує ринок США своїми негативними прогнозами — назвемо цього умовного чувака Dr. Doom. 

Не слід сприймати це як негативне ставлення до пана Рубіні. Просто, як мені інколи здається, його репутація дещо переоцінена: з 2006 (перебільшую?) в нього не було жодної оптимістичної думки — з такою стратегією тяжко пропустити обвал 2008... а кілька гарних речей з того часу таки сталося. Втім, його прогноз на 2012 за підсумком року виглядає непогано: на межі помилки лише непогане зростання США (судячи з даних щодо безробіття і 2,6% річного рВВП за підсумком ІІІ-2012), а решта — Європа, Китай, Японія — не розчарували.

Доктор прогнозує смерть, Апокаліпсис і падіння S&P500 десь до -100. Довірливий народ (хоч хтось вірить, що в розвинутих країнах люди більш проникливі?) слухає, індекси... не рухаються. Правильно: капіталізація і ефективність світових фінансових ринків така значна, що самостійно такий човник не розхитаєш, а погані новини враховані ринком ще до їх появи в ЗМІ.

Є й кращий приклад. Навіть здоровенна, чудово зроблена презентація поважного професіонала, CEO хедж-фонду (більше 3 мільйонів переглядів), поєднана з інформаційною кампанією і цілою низкою інших факторів, закінчилася лише тимчасовим 40% просіданням одної акції (тікер — HLF) сумарною капіталізацією коло 4 мільярдів (варто глянути місячні дані). Така безпрецедентна для трішечки (на порядок) більшого українського ринку валюти кількість зусиль призвела б до... просто не виходить уявити! — але поки НБУ так чутливо ставиться до курсу, на таку спробу ніхто не насмілиться.

Чому галявини такі різні?

Можливо, я помиляюся і інвестори в США якось внутрішньо відрізняються від українських. Але якщо і є якісь адекватні причини такої різної поведінки, впевнений, що вони стосуються інституційних особливостей.
Чим так кардинально відрізняються справжні фінансові ринки і валютний ринок в Україні?
Можна говорити багато про перехідну економіку і подібні наративи, але український ринок валюти — такий, який вже є, і з цього варто починати.
Національний валютний ринок є маленьким і, головне, неефективним.
Як зробити його великим? Як для початку — слід перестати обмежувати. Досвід Малаві показує, що війна з ринком часто (імовірно, взагалі ніколи) не призводить до бажаного наслідку — цінової стабільності.
Як зробити його ефективним? Зазвичай, ринок досягає ефективності по мірі росту: що більше учасників і капіталу, то більше вводиться на ринок нової інформації, нових методів і підходів (звичайне статистичне спостереження: зі збільшенням розміру вибірки очікуваний розкид не зменшується ні в якому з відомих мені типових випадків). Але це ще не все.
Як могли б сказати ідеологічні наступники представників неокласичних течій, на національному ринку добряче зіпсований ціновий механізм: частина відповідей на сигнали блокується національним банком, частина — відбуваються, деякі — навіть посилюються. Відповідно, ринок стає ефективним — але націленим не на передбачення динаміки фундаментальних факторів і ринку, а лише на вгадування реакції НБУ. І лише напівсліпі спекулянти не зауважили недавно, що резерви регулятора скоротилися (разом з його здатністю витримувати великі шоки), політичні ризики (вибори ж!) зашкалювали, а осінь — історично класний час для девальвації.

Було б набагато спокійніше жити з ефективним ринком валюти (і всіма іншими) під рукою. Але коли ним можна буде похвалитися — ще те питання.