За минулих кілька місяців ми пережили багато і різного. Масові заворушення, майже надзвичайний стан в місті і країні, обвал долара і зміну влади. І, звісно, Крим.
Привітаємо тихенько нового голову НБУ, новий склад Кабінету Міністрів, нову економічну політику і нове все.
Гарно, тепер до справи.
Привітаємо тихенько нового голову НБУ, новий склад Кабінету Міністрів, нову економічну політику і нове все.
Гарно, тепер до справи.
Долар. Приємно знову побачитися, зелений.
Після того, як мене пятий раз за тиждень запитали про долар, а по центру головної сторінки Правди з'явилася стаття про валютний бунт і доларову вакханалію, слово "вибір" зникло з мого словника.
Найбільш примітивний з мені відомих індикаторів "рівноважного" чи "справедливого" (і, що суттєво, довгострокового) курсу валют, співвідношення втоків і витоків у країну валюти в поточному зовнішньоекономічному балансі, за підсумком 2013-го року показує рівноважний курс щонайбільше в 9,5 гривень за долар — і, що слід зауважити, такий простий метод веде до досить збалансованої оцінки: невраховані фактори, які відхиляють терези на користь вищого чи нижчого курсу, хоч якоюсь мірою врівноважують одна одну.
З одного боку, необхідність в девальвації може бути нижчою. В результаті девальвації імпорт скорочується, а експорт зростає не лише номінально — а й фізично (в тоннах, пачках чи літрах). По-друге, викинутий з поля зору моделі фінансовий сектор після девальвації ще довго буде радувати підвищенням інвестицій в більш конкурентноздатну економіку.
З іншого боку, 9,5 може бути явною недооцінкою адекватної ціни долара. Офіційний імпорт завжди недооцінений: контрабандисти уникають сплати ввізного мита, ПДВ та акцизу — і не схильні адекватно відображатися свої подвиги в митній статистиці (тому я б радив використовувати, де можливо, дані експорту, якщо хтось цікавиться). Крім того, в Україні є чудово навчений минулими кризами й девальваціями, і тому схильний до панік, народ — і він не переймається такими дурницями, як моделі чи навіть імпорт, а просто панічно біжить скуповувати валюту кожного разу, коли запахне димом.
І це ще далеко не все — просто речі, які спали на думку після пари хвилин роздумів. Деякі з цих факторів можна зрештою врахувати в моделі, але в сумі курс валюти це завжди питання політичного рішення чи ринкової паніки — суцільна terra incognita.
В свою чергу, вже після 2013-го сталося немало. Навіть якщо максимально обережно оцінювати новини про "літаки з грішми", втрати від переходу до активної фази конфліктів, проблеми експорту в Росію ще на самому початку правління нової влади і тим більше зараз чи в найближчому майбутньому.
Консенсус?-прогноз
Скільки буде коштувати долар через місяць, першого квітня?
Найпростіший спосіб взнати, що думають люди – запитати.
От тому я 28 лютого і запитав: спочатку я написав кільком своїм знайомим (серед них всім тим, хто вже питав про курс), потім добрав відповідей в метро до 50 і порахував середнє.
Просто? Так. Надійно? Ні! Але діє. Може, варто повторювати раз на пару тижнів.
Відповіді, звісно, дуже і дуже різні. Наприклад, я ніяк не думав почути цілком серйозний прогноз "6.00" (так, ця людина тримає заощадження в гривні!). Не меншим сюрпризом насправді були відповіді від 15.00 і вгору. Численні.
Середній курс, який мені напрогнозували — 12,10 гривень за долар станом на 1 квітня 2014, за місяць. Причому це число, найімовірніше, дещо занижене — велику частину відповідей становлять мої знайомі економісти, які в середньому передбачають курс в 10,2 гривень за один "зелений". Неекономісти ж і просто люди з метро (в них я не питав про професійну приналежність) прогнозують долар чітко по 13 гривень.
Глянемо.
Найцікавіше насправді інше: якщо люди очікують курс долара зростати, вони його будуть всіляко штовхати в цьому напрямку. Ніякої "злочинної спекуляції", лише здоровий глузд: якщо долар буде коштувати 12 на початку квітня, на момент здійснення прогнозу долар можна купити за нещасних 10,5 (десь на цьому рівні на момент опитування закривався міжбанківський валютний ринок) — його варто купувати на всі вільні гроші. Ще б пак, заробити більше 10% вкладеного за місяць!
А масова купівля долара діє як доміно: покупці тиснуть на обмінні пункти і каси банків, ті – на самі банки, ті – на Національний банк через рівновагу на Міжбанку. Плюс, слід врахувати, що менеджери банків – люди і теж роблять прогнози долара: якщо вони вірять в долар по 12, і самі банки будуть нарощувати запаси валюти.
Ці всі речі ми вже десь чули і навіть, думаю, неодноразово обговорювали. Але крім них, є ще цілий комплекс проблем, які з'являються набагато рідше. На ключовому місці – сама банківська система.
В першу чергу, за страшні і аномальні часи заворушень з банківської системи вивели на 30 мільярдів (або, згідно з заявою, 7%) депозитів. Багато це чи мало? Для довідки, весь чистий фінансовий капітал становить "цілих" 116 мільярдів гривень. Виглядає як мінімум загрозливо.
Крім того, вивезені олігархами в останні панічні дні за кордон гроші теж так чи інакше вилучалися з банківської системи: якщо гроші забирали не з самих банків, то з підприємств, яким тепер складніше буде обслуговувати взяті кредити.
Додамо до цього загальне зменшення платоспроможності – рік, як я вже казав, видався не найкращим. Неплатоспроможність – збитки банків – нестача грошей в банківській системі. Досить очевидний причинно-наслідковий ланцюжок.
Що означає для нас нестача грошей у банківській системі?
В нормальному стані кожен окремий банк і система в цілому має добрячий запас ресурсів, аби розплачуватися з особами, які вирішили забрати свої кошти через касу чи банкомат або перевести їх на рахунок іншого банку чи за кордон.
Якщо ж в банку мало грошей, з ним може трапитися нещастя – в котрийсь день їх просто не вистачить. Це не ознака неминучого краху банку, але такий сигнал примусить всіх його кредиторів швидко виводити гроші – що вже неминуче закопає наш банк. Згадаймо імена Даймонда-і-Дибвіга, брати і сестри. Якщо ж це стосується банківської системи в цілому — може початися "падіння доміно", коли разом з одним малесеньким банком постраждають його кредитори, кредитори кредиторів, кредитори... — і зрештою все закінчиться маленьким апокаліпсисом в стилі 2008-2009. Банки падають і лопаються, як підгнилі груші під колесами автомобіля, люди панічно бігають зачарованими колами, регулятори відчайдушно блокують депозити, кредити і що їм на думку спаде...
Якщо грошей в банків не вистачає, що робити? Позичати! Теоретично, одною з най-найважливіших функцій центрального банку є роль "позичальника останньої інстанції": він повинен забезпечувати наявність позичкових ресурсів хай там що. Якщо стан якогось банку або банків робить для них недоступними звичайні способи нарощення потрібної ліквідності, в нього лишається тільки два варіанти – випросити фінансування в центрального банку або банкрутувати. А можливі наслідки такого ми вже згадали.
Отже, центральний банк міг би й надавати окремим банкам позики, "додати в систему ліквідність" — але...
...але всі додаткові гривні, залиті в українську економіку, будуть використані тільки для одного.
Долар. Все просто і сумно: за 10% дохідності інвестиційного проекту він стає більш суттєвим пріоритетом, ніж банальне кредитування, заповнення банкоматів чи кас і будь-яка інша постійна діяльність банку. Тому всі позичені гривні будуть просто обміняні на долари на міжбанківському валютному ринку.
І навіть якщо банківська система буде кришталево чесною і контрольованою — використовуватиме позичені гроші на підтримку своєї постійної діяльності, то населення таким точно не є. А йому вже нічого (крім совісті) не заважатиме безсовісно обмінювати на долар взагалі-то надані для зовсім іншого кошти.
Для тих, хто не зрозумів, схема.
Так, гривні, які вводить НБУ в банківську систему рано чи пізно опиняються на валютному ринку. Там вони буквально підривають і без того нестабільний курс гривні — або вилучаються звідти самим НБУ. Тільки цього разу за кожну гривню прийдеться платити доларами з золотовалютних резервів, інакше — девальвація.
Підкажу, що за цих — реальних, сучасних і цілком українських — умов фінансування банківської сфери в першу чергу просто перекачує валюту з золотовалютних резервів НБУ населенню і банкам. З іншого боку, відсутність такого рефінансуванння з боку НБУ цілком може призвести до колапсу банківської системи — а до її наявності всі вже встигли звикнути.
В цілому, така пастка — неминуча доля економіки за валютного таргетуввання і завищеного курсу: центральний банк мусить або тримати економіку монетарно "спраглою", серйозно знижуючи швидкість її зростанні і ризикуючи спричинити повний обвал, або просто не може втримати стабільним курс. Або-або. І за чіткого пріоритету курсової стабільності, який явно є візитною карткою НБУ, він змушений постійно вибирати перший варіант дій. Сумно.
Сумно? Так. Страшно? Так. Але і до цього ми вже теж звикли.
Отже, про питання та проблеми ми поговорили.
Але як же їх вирішують? Як протягом цих довгих тижнів Нацбанк бореться (успішно!) з валютою як такою, спекуляціями і нестабільністю гривні?
Про це можна буде прочитати вже в наступні вихідні. Очікуйте — стаття про номерні постанови!
А масова купівля долара діє як доміно: покупці тиснуть на обмінні пункти і каси банків, ті – на самі банки, ті – на Національний банк через рівновагу на Міжбанку. Плюс, слід врахувати, що менеджери банків – люди і теж роблять прогнози долара: якщо вони вірять в долар по 12, і самі банки будуть нарощувати запаси валюти.
Банки: ліквідність
Ліквідність - це бабло. Тільки звучить трохи ввічливіше.Ці всі речі ми вже десь чули і навіть, думаю, неодноразово обговорювали. Але крім них, є ще цілий комплекс проблем, які з'являються набагато рідше. На ключовому місці – сама банківська система.
В першу чергу, за страшні і аномальні часи заворушень з банківської системи вивели на 30 мільярдів (або, згідно з заявою, 7%) депозитів. Багато це чи мало? Для довідки, весь чистий фінансовий капітал становить "цілих" 116 мільярдів гривень. Виглядає як мінімум загрозливо.
Крім того, вивезені олігархами в останні панічні дні за кордон гроші теж так чи інакше вилучалися з банківської системи: якщо гроші забирали не з самих банків, то з підприємств, яким тепер складніше буде обслуговувати взяті кредити.
Додамо до цього загальне зменшення платоспроможності – рік, як я вже казав, видався не найкращим. Неплатоспроможність – збитки банків – нестача грошей в банківській системі. Досить очевидний причинно-наслідковий ланцюжок.
Що означає для нас нестача грошей у банківській системі?
В нормальному стані кожен окремий банк і система в цілому має добрячий запас ресурсів, аби розплачуватися з особами, які вирішили забрати свої кошти через касу чи банкомат або перевести їх на рахунок іншого банку чи за кордон.
Якщо ж в банку мало грошей, з ним може трапитися нещастя – в котрийсь день їх просто не вистачить. Це не ознака неминучого краху банку, але такий сигнал примусить всіх його кредиторів швидко виводити гроші – що вже неминуче закопає наш банк. Згадаймо імена Даймонда-і-Дибвіга, брати і сестри. Якщо ж це стосується банківської системи в цілому — може початися "падіння доміно", коли разом з одним малесеньким банком постраждають його кредитори, кредитори кредиторів, кредитори... — і зрештою все закінчиться маленьким апокаліпсисом в стилі 2008-2009. Банки падають і лопаються, як підгнилі груші під колесами автомобіля, люди панічно бігають зачарованими колами, регулятори відчайдушно блокують депозити, кредити і що їм на думку спаде...
Якщо грошей в банків не вистачає, що робити? Позичати! Теоретично, одною з най-найважливіших функцій центрального банку є роль "позичальника останньої інстанції": він повинен забезпечувати наявність позичкових ресурсів хай там що. Якщо стан якогось банку або банків робить для них недоступними звичайні способи нарощення потрібної ліквідності, в нього лишається тільки два варіанти – випросити фінансування в центрального банку або банкрутувати. А можливі наслідки такого ми вже згадали.
Отже, центральний банк міг би й надавати окремим банкам позики, "додати в систему ліквідність" — але...
Банки: курс
Курс — це головне. Тільки про це не всі знають....але всі додаткові гривні, залиті в українську економіку, будуть використані тільки для одного.
Долар. Все просто і сумно: за 10% дохідності інвестиційного проекту він стає більш суттєвим пріоритетом, ніж банальне кредитування, заповнення банкоматів чи кас і будь-яка інша постійна діяльність банку. Тому всі позичені гривні будуть просто обміняні на долари на міжбанківському валютному ринку.
І навіть якщо банківська система буде кришталево чесною і контрольованою — використовуватиме позичені гроші на підтримку своєї постійної діяльності, то населення таким точно не є. А йому вже нічого (крім совісті) не заважатиме безсовісно обмінювати на долар взагалі-то надані для зовсім іншого кошти.
Для тих, хто не зрозумів, схема.
Підкажу, що за цих — реальних, сучасних і цілком українських — умов фінансування банківської сфери в першу чергу просто перекачує валюту з золотовалютних резервів НБУ населенню і банкам. З іншого боку, відсутність такого рефінансуванння з боку НБУ цілком може призвести до колапсу банківської системи — а до її наявності всі вже встигли звикнути.
В цілому, така пастка — неминуча доля економіки за валютного таргетуввання і завищеного курсу: центральний банк мусить або тримати економіку монетарно "спраглою", серйозно знижуючи швидкість її зростанні і ризикуючи спричинити повний обвал, або просто не може втримати стабільним курс. Або-або. І за чіткого пріоритету курсової стабільності, який явно є візитною карткою НБУ, він змушений постійно вибирати перший варіант дій. Сумно.
Сумно? Так. Страшно? Так. Але і до цього ми вже теж звикли.
Отже, про питання та проблеми ми поговорили.
Але як же їх вирішують? Як протягом цих довгих тижнів Нацбанк бореться (успішно!) з валютою як такою, спекуляціями і нестабільністю гривні?
Про це можна буде прочитати вже в наступні вихідні. Очікуйте — стаття про номерні постанови!
Немає коментарів:
Дописати коментар