Про борги і паніку. Частина №1 (tl;dr)

Уряд — річ тонка, а борги уряду — це ще й шикарний привід для паніки (приклад — США влітку чи нинішня Європа).

Знову ж, варто спочатку подумати про речі навколо державного боргу.

Доходи
Якщо обмежитися макроекономічним підходом, доходи будь-якого "нашого любого" уряду формуються за рахунок податків (так, є ще неподаткові надходження, трансферти і подібне — але ними в середньому можна знехтувати через непостійність чи малий розмір). За незмінних ставок оподаткування (в випадку їх зміни все складніше, але крива Лафера і відповідний стабілізуючий ефект — не зовсім міф) встановлюється більш-менш стабільне співвідношення між доходами уряду і номінального ВВП.
Не зовсім незнайомі з макроекономікою згадають, що номінальний ВВП зростає за рахунок двох факторів — зростання реального ВВП (кількості вироблених товарів) і інфляції-дефлятора. Можна сказати, доходи держави, подібно до більшості приватних компаній — захищені від інфляції; втім, держава захищена ще й від втрати частки ринку — що вже просто мрія.

Видатки
От вони — зовсім інша справа. Видатки будь-якого бюджету задаються з самого-самого початку періоду (в нашій рідній Україні проект повністю готовий вже в вересні) і не коректуються під конкретні показники доходів (особливо зважаючи на програмно-цільовий метод в підготовці бюджету). Можливо, декому це здасться парадоксальним — але закладені видатки кожного року планово перевищують доходи.

Дефіцит
Різниця між доходами і видатками зветься дефіцитом бюджету. Грошики, звісно, треба звідкись взяти — і звичайним джерелом фінансування (отримання грошиків) є борг.

Борг
З очевидних причин держава не може випускати акції, відповідно, борг її характеризується наперед домовленими умовами і процентами (і кредити, і облігації, і навіть всілякі ксенотехнологічні штучки). Виникає очевидний (але неадекватний) парадокс: якщо весь державний борг обслуговується за вже названою ставкою, чому держава хвилюється через динаміку ставок? Це питання лишиться без відповіді до наступної статті.

Яке значення має розмір боргу? Дещо сміливим, але правильним здогадом є "не має, поки контрольований".
Державний борг — річ фіксована, доходи — прив’язані до номінального ВВП. Якщо випадково забути про маленьку купку облігацій років на двадцять, то їх цінність для людини цілком "з’їсть" інфляція, а тягар для держави — і інфляція, і економічний ріст. Так, С. Самнер згадував про досі непогашений борг часів другої світової — розмір якого через п’ятдесят років викликає посмішку.
Так само, державу мало цікавить розмір заборгованості: повертати тіло боргу ніхто не буде (причини в наступному номері). Натомість, держава постійно сплачує купонні платежі за своїми облігаціями та відсотки за іншими боргами — якраз вони, правильно це зветься "витратами на обслуговування боргу" і є основним інтересом.
Як підсумок, єдине значення має співвідношення витрат на обслуговування боргу і номінального ВВП.