Отже, ми подивилися на три паралельних механізми в вимиранні: просте зменшення населення, перерозподіл на користь бідніших більш активних демографічно груп населення, міжнародний перерозподіл на користь бідніших і демографічно активних країн.
Чого ж можна очікувати і що з цим всім робити?
Економічний ріст
Першою і найбільш болючою жертвою демографії будуть темпи економічного росту. Досить імовірно, весь ріст і ще трішечки.
З 1950 — більше статистики просто нема — фактично відпрацьовані години у США росли на 157%, або 1.3% в рік. Це менше, ніж ріст капіталу у 2.7% в рік за той самий період, але має більший вплив на ріст реального ВВП: незмінні ще з часів розрахунків Солоу коефіцієнти в 0.3 і 0.7 роблять працю більшою цінністю. В складі загального росту реальної економіки в середньому на 3.1% в рік за 70 років з 1950-го, ріст праці відповідає за 1% економічного росту (технічно — процентний пункт), капітал — за 0.8%, а всі інші можливі фактори, починаючи з кращої технології (нове обладнання) і організації праці (інтернет замість телефона і кур'єрів) — за решту 1.3%.
Але це все відбувається в часи демографічного розквіту.
Якщо ж кількість працездатного населення перестане збільшуватися, на третині економічного росту можна поставити хрест. Без неї кризи стануть довшими, відновлення — повільнішим, нові амбіційні проекти — рідкіснішими.
І це оптимістичний сценарій: фертильність менше 2.1 передбачає не відсутність росту, а поступове падіння кількості населення. В моєму дуже спрощеному калькуляторі фертильності стабільна демографічна ситуація на рівні США чи сучасного Китаю (1.7) призводить до падіння кількості працездатного населення на 0.5% в рік — і віднімає від прогнозу росту ще 0.4% щороку.
При демографічній катастрофі на рівні Південної Кореї, зменшення кількості працездатного населення "з'їдає" вже буквально все економічне зростання. Коли демографічна ситуація в Кореї зміниться з росту на 0.5% в рік, як у 2010-х, на щорічне падіння у 2.5% — вже це відніме від їхнього потенціалу росту більше 2 п.п. Самої лише фертильності в 0.87 вже досить для втрати економічного розвитку. Тому в кінці цієї статті я так їдко ставлюся до спроб їх уряду покращити народжуваність без жертв зі сторони зайнятості: можливо, замість того, щоб турбуватися за і так приречену економіку, має більше сенсу зосередитися на фертильності.
Зважаючи на те, що зниження народжуваності відбувається всюди — так само всюди можна чекати і уповільнення росту економіки.
Отже, можна чекати зменшення темпів економічного росту і, в найбільш паскудних випадках, повної його втрати на розвинутому Заході/Сході. Разом з ростом економіки ми втрачаємо платоспроможного попиту і ріст фінансових ринків.
Страждають всі — бізнеси приносять менше грошей, платять менші зарплати і менші дивіденди.
Що з цим робити? Зміщувати свої фінансові інтереси й інвестиції туди, де демографія ще не така погана.
Дохідність праці і капіталу
Коли ми переходимо від ери росту робочої сили до ери її падіння — ціна праці, все більш дефіцитного ресурсу, очевидно ростиме. Більше грошей, які діставатимуться працівникам + менший загальний ріст і доступний для перерозподілу ВВП — все менше діставатиметься капіталу.
Ріст зарплат, падіння відсоткових ставок і перспектив росту ціни компаній — буде все вигідніше працювати і все менш вигідно заощаджувати. Радіють робітники, страждають багатії і пенсіонери.
Імовірно, FIRE, ранній вихід на пенсію, як спосіб життя стане ще більшою рідкістю: хоч зарплати і виростуть, необхідна "на старість" сума стане набагато більшою через нижчі складні відсотки. Вибач, Mr. MoneyMustache, я завжди мріяв йти по твоїх слідах.
Водночас, це означає, що всі технології, які дозволять відмовитися від дефіцитних живих людей — автоматично стануть вигіднішими. Ера роботів, очевидно, настане раніше.
Що з цим робити? Шукати нішу, яка дозволить працювати ціле життя, більше вкладувати в свою освіту і професійний ріст на противагу інвестиціям, забути про ранні пенсії, заощаджувати ЩЕ більше. Більше вкладувати в технології, що потенційно заміняють людей.
Ріст затрат: охорона здоров'я, але не освіта
Старість передбачає певну зміну фінансових інтересів: з віком пенсіонери все більше грошей витрачають на своє здоров'я.
А пенсіонерів більшатиме. Наша дуже проста демографічна модель каже — в рази. Вірити їй на слово не варто, там зафіксована американська структура смертності, але тенденція виглядає однозначною.
Різке збільшення кількості людей пенсійного віку потребує росту частки ВВП, яка витрачатиметься, щоб хоча б підтримувати їх життя. Більше лікарів, більше ліків, більше хоспісів і більше уваги — можна розраховувати на ріст ринку охорони здоров'я і перерозподіл ресурсів на його користь. І, звісно, вищі ціни на це все.
Простий графік підказує, що з ростом частки населення за 65 в країні ростуть затрати на охорону здоров'я як частина ВВП — залежність не однозначна, але цілком помітна. Коли ваша країна почне зміщуватися вліво на графіку — її галузь охорони здоров'я скаже демографії велике "дякую" і почне поглинати все більше грошей.
Що буде донором для охорони здоров'я? Все, чим старі люди цікавляться менше за молодь. Освіта. Одяг та інші статусні товари. Tinder разом з OnlyFans.
Радіють лікарі. Страждають всі інші.
Що робити? Інвестувати в охорону здоров'я і більше слідкувати за власним — хворіти стає дорого.
Пенсійна криза
Отже, маємо три фактори.
Нижчий і, можливо, від'ємний ріст ВВП.
Менша дохідність капіталу.
Більші витрати на охорону здоров'я.
Всі вони тиснуть на пенсійну систему — незалежно, накопичувальну, яка тільки стартує в Україні і є основою для США, чи добре знайому Україні і Франції солідарну систему. Грошей потрібно набагато більше, ніж зараз — натомість доступно їх буде куди менше.
Пенсіонери 2050-го матимуть всі причини заздрити своїм товаришам в 2020. А найсумніше — що пенсіонером в 2050-х буду я сам.
Що робити? Раніше і більше заощаджувати. Не покладатися на солідарну пенсійну систему, вкладувати самостійно. Готуватися працювати до самої смерті. Померти молодим.
Бюджетна криза
Так вийшло, що політичні партії і держави в цілому втілюють волю виборців.
42% виборців в цілому і 45% виборців демократів мають проблеми з студентським боргом? Списання боргів стає важливим питанням в порядку денному, що тільки підігрівається проблемами 2020. 35% виборців і 60% республіканців в 2016 не схвалювали Транс-Тихоокеанське Партнерство? Торпедувати його, плювати на економічні наслідки! 76% виборців схвалюють другу хвилю стимулювання економіки? Вперед!
Складно очікувати, що в майбутньому все працюватиме зовсім по іншому. А от демографія виборців зміниться: люди за 65 будуть третиною загальної кількості виборців (а з демографією Кореї — половиною). Плюс, виборці старшого віку — стабільно найактивніші (рідше працюють, рідше мають інші заняття), що ще більш перекошує виборчу картину на їх користь.
Ці виборці, особливо якщо пенсійна криза проходитиме "жорстко", будуть об'єднані одним інтересом: вижити. Більше субсидування охорони здоров'я, більше програм для захисту старих і немічних, більше перерозподілу через бюджет, більше податків — особливо якщо зважати, що самі вони страждають від податків відчутно менше, ніж виборці в середньому.
Більше "соціалізму".
Якщо згадати про уповільнення росту ВВП і, відповідно, розраховувати на таке ж саме уповільнення росту доходів бюджету — стягувати податків їм прийдеться ще більше.
Що робити? Очікувати росту податкових ставок і заходів з податкового адміністрування — треба вибирати місце проживання, бізнесу і... гм, структурувати свої активи належним чином. Говорити про це детальніше може бути просто протизаконно.
Глобальне "що робити?"
Впахувати більше, заощаджувати більше, вкладувати в себе більше: працювати буде вигідніше, інвестувати — не дуже. Більше готуватися до депресій, рецесій і нестабільності в цілому. Орієнтуватися на технології, здатні заміщувати людську працю, і галузь охорони здоров'я. Шукати країни, яких демографічний обвал торкнеться менше.
Менше надіятися на державу і розраховувати на глобальний ріст податків та "соціалізму".
P.S. І це тільки половина тенденцій — більш економічні і прямі. Про гуманітарно-інституційну сторону ми говоритимемо далі.
Немає коментарів:
Дописати коментар